Макроекономічний аналіз факторів формування конкурентних відносин на ринку праці України
З метою підвищення рівня конкурентоспроможності людських ресурсів Украины необхідний аналіз ринку праці та тенденцій, що відбуваються. Світова економічна криза, що почалася наприкінці 2008 р. спричинила суттєвий вплив на стан ринку праці в Україні та змінила основні тенденції його розвитку. Саме тому, для аналізу доцільно обрати період економічної кризи та роки виходу українського ринку праці з неї, отже розглянемо динаміку стану вітчизняного ринку праці у 2008-2011 рр.
Економічна криза, яка розпочалася наприкінці 2008 року, призвела до загострення ситуації на ринку праці у 2009 році. Однією з найбільш серйозних проблем є скорочення обсягів зайнятості та зростання безробіття населення. За даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності середньомісячна кількість економічно активного населення віком 15–70 років у 2009 р., порівняно з 2008 р., зменшилась на 1,1 % і становила 22,2 млн. осіб, з яких 20,2 млн. осіб або 91,2 % були зайняті економічною діяльністю, а решта 2,0 млн. осіб – відповідно до методології Міжнародної організації праці (МОП) класифікувалися як безробітні [183, 184].
Кризові явища, що виникли в Україні у 2008 р. спровокували погіршення ситуації на ринку праці і відповідно до даних Держкомстату України у 2009 році порівняно з 2008 роком, основними тенденціями ринку праці України були [182, 183, 184]:
– зменшення рівня економічної активності з 72,3 % до 71,6 %;
– зменшення рівня зайнятості з 67,3 % до 64,7 %;
– збільшення рівня безробіття за методологією МОП з 6,9 % до 9,6 % та рівня зареєстрованого безробіття з 2,9 % до 3,4 %;
– зростання серед безробітних (за методологією МОП) частки звільнених з економічних причин з 28,1% до 45,5 %;
– збільшення кількості економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 30,9 %;
– скорочення кількості вільних робочих місць на 27,7 %;
– зниження рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 43,3 % до 32,8 %;
– зниження рівня прийому робочої сили з 28,3 % до 22,5 % середньооблікової кількості штатних працівників;
– збільшення кількості працівників, які з ініціативи адміністрації працювали неповний робочий день (тиждень) з 10,6 % до 19,4 %, знаходились в адміністративних відпустках з 1,6 % до 2,6 %.
Вся работа доступна по Ссылке
