Аналіз тенденцій розвитку міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів на ринку праці Донецького регіону

     

      Незважаючи на велику кількість економічної літератури з регіональної економіки, сьогодні міжнародна конкурентоспроможність людських ресурсів регіону є найменш вивченим поняттям, що, з одного боку, призводить до відсутності єдиної методики оцінювання, комплексу показників і критеріїв оцінювання рівня конкурентоспроможності; з іншого боку – до відсутності єдиних підходів у розробці типових управлінських рішень і заходів щодо підвищення поточного рівня конкурентоспроможності й потенційного зростання.

      Порівняльний аналіз понять конкурентоспроможності регіону [9, 26, 37, 38, 41, 54, 70, 123, 144] дозволяє констатувати, що найчастіше конкурентоспроможність регіону розглядають як здатність створювати умови на внутрішніх або зовнішніх ринках або продуктивність використання ресурсів».

      Разом із тим, швидкість змін у світовій економіці та зміна значимості чинників, що мають вплив на економічне зростання (з факторів проведення на фактори інноваційні), вимагають уточнення поняття конкурентоспроможності регіону, опираючись на три вихідні моменти: • із усіх видів регіональних ресурсів, що забезпечують економічне зростання, найбільше значення для рівня конкурентоспроможності регіону відповідно до тенденцій розвитку світової економіки (гіперконкуренції) мають інноваційні, людські та інвестиційні ресурси; • наявність і рівень використання наявних регіональних ресурсів, наявність здатності до зростання динаміки макроекономічних показників, а саме здатності до нарощування регіональних потенціалів на основі наукомістких, високотехнологічних виробництв; • швидкість нарощування регіональних потенціалів повинна забезпечувати стійкі темпи зростання валового регіонального продукту (ВРП) і якість життя населення на рівні світових значень.

      Питання про конкурентоспроможність людських ресурсів та кадровий потенціал, його кількісній і якісний склад, є стратегічним для економіки кожного регіону, будь-якої держави. Донбас за свою багаторічну історію становлення й розвитку, безсумнівно, є регіоном високоосвічених людей з високим науковим, інтелектуальним та інноваційним потенціалом. Сучасна економіка вимагає постійного вдосконалювання знань, освоєння нових професій, підвищення кваліфікації працівників.

      Донецька область входить у п’ятірку регіонів України (поряд із Києвом, Харківською, Дніпропетровською та Львівською областями), що володіють значним науковим потенціалом. За чисельністю працівників наукових організацій область посідає четверте місце в Україні після Києва, Харківської та Дніпропетровської областей. У 2009 році науковою й науково-технічною діяльністю в регіоні займалися 67 організацій із чисельністю працівників 9,1 тис. осіб. Безпосередньо наукові й науково-технічні роботи виконують 6,5 тис. осіб (дослідників і техніків). Частка дослідників у загальній чисельності зайнятих у наукових організаціях становить 65 %, серед них кожен сьомий – фахівець вищої кваліфікації, що має ступінь доктора або кандидата наук. Середній вік дослідників становить 44 роки. При цьому 38 % з них молодші за 40 років, а 15 % – старші від 60 років. Середній вік докторів наук становить 60 років, кандидатів наук – 52 роки. Крім того, 5,5 тис. осіб займаються науковою працею за сумісництвом, в основному у вищих навчальних закладах. Більше половина фахівців-сумісників мають ступінь доктора або кандидата наук.

      Вся работа доступна по Ссылке