Соціально-освітнє середовище як цілісний соціально-педагогічний феномен
В умовах розвитку незалежної української держави, значних політичних, економічних та соціальних змін в усіх сферах життя сучасного українського суспільства виникла необхідність розробки якісно нових теоретико-методичних підходів та принципів до соціально-виховного процесу у сфері освіти, що сприятимуть взаємодії закладів освіти, сім'ї та суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища. На вирішення цих завдань спрямовані міжнародне – Конвенція ООН про права дитини (ратифікована Постановою ВР N 789-XII (789-12) від 27.02.91) та національне законодавство – Конституція України, Закони України «Про освіту» (1991р.), «Про охорону дитинства» (2001р.), «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (2001р.), Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття) (1993 р.), Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті, інформаційні та нормативні матеріали Міністерства освіти і науки України.
З метою виконання завдань наукового дослідження нами було здійснено аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної та соціально-педагогічної літератури з проблеми виховання дітей в умовах соціально-освітнього середовища.
Процес формування, розвитку та становлення сприятливого середовища деталізовано в працях Ш. Амонашвілі [8], І. Песталоцці [100], Я. Корчака [100], В. Сухомлинського [255, 256]), процес інтеграції впливу соціального середовища на розвиток особистості – (Л. Буєвої [29], С. Шацького [279] та ін.), організації цілісного виховного процесу в середовищі - (М. Плоткіна [205], О. Середюка [233], Л. Цибулько [274], М. Шакурова [270] та ін.).
Належна увага в наукових дослідженнях приділяється проблемам впливу середовища на актуалізацію творчого потенціалу особистості, безпосередньо створенню педагогічного середовища (О. Караман [105], К. Приходченко [211]); впливу освітнього середовища – Н. Завгородня [78], Н. Клімкіна [111], О. Макагон [150], М. Рудь [227]; дитячого середовища – В. Водяна [43], Ю. Жданович [75], А. Макаренко [152] та ін.
Як стверджує О. Макагон [151], під час переходу до демократичного суспільства в нашій країні перспективною для розвитку освіти є концепція гуманізації середовища шляхом створення сприятливих умов для суб’єктів педагогічного процесу, які дарують дитині життєвий сенс, несуть у собі невичерпне джерело мотивів, спонукань, натхнень, творчості, забезпечують єдність дій учителів, учнів та їхніх батьків на основі духовної спільності, взаєморозуміння, взаємодії, співробітництва.
Поняття «середовище» широко розглядається у філософській, соціологічній та соціально-педагогічній літературі. Саме тому, в контексті виконання завдань нашого дослідження, виникла потреба в узагальненні теоретичних підходів до визначення поняття «середовище».
Вся работа доступна по Ссылке
