Критерії та рівні сформованості показників вихованості дітей трудових мігрантів

     

      На наступному етапі констатувального експерименту нами було здійснено аналіз рівня вихованості дітей трудових мігрантів. Для виконання даного завдання ми узагальнили теоретичні підходи до визначення поняття «вихованість» та «рівень вихованості» у контексті соціально-виховної роботи з дітьми трудових мігрантів у загальноосвітньому навчальному закладі.

      У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях існують різні підходи до визначення проблеми виховання дітей у школі.

      В. Сухомлинський [255] підкреслює, що «виховання – це не який-небудь спеціальний, штучно організований «захід», це насамперед спосіб життя».

      За визначенням Т. Стефановської, вихованість – інтегративна особливість особистості, яка характеризується обсягом та характером засвоєних знань, умінь, навичок, звичок, якостей та властивостей, що реалізуються в діяльності [253, с.42].

      Дослідник І. Подласий, наголошує на тому, що в основу оцінки вихованості повинна бути покладена загальна спрямованість особистості, а не окремі її якості. Останні необхідно розглядати у зв'язку з мотивами поведінки, оскільки вчинок чи дія, які розглядаються поза мотивом, що їх викликав, не можуть адекватно характеризувати рівень вихованості [206, c.231].

      Як ступінь сформованості в людині соціальних та морально-естетичних відносин, як найважливішої частини її особистісного розвитку, розглядає вихованість І. Харламов [268]. Бачення вихованості як комплексу якостей особистості, котрий характеризується наявністю і рівнем сформованості суспільно значущих якостей, що відображають всебічність її розвитку та готовність до повноцінної життєдіяльності, пропонує В. Ягупов. На його думку, серцевину вихованості становлять духовні якості, що визначають моральне обличчя людини, рівень набутого морального досвіду, моральної зрілості [289, с.327].

      Вся работа доступна по Ссылке