Зростання ролі освіти в економічному розвитку
Формування «нової економіки» і забезпечення високих темпів економічного зростання, як відомо, вимагають випереджального розвитку освітньої сфери, підвищення якості підготовлюваних в системі професійної освіти кадрів і значного зростання освітнього потенціалу населення країни.
Реалізація ідеї випереджального розвитку освіти повинна базуватися на усвідомленні того, що в сучасних умовах людський чинник є визначальним в економічному розвитку. Точка зору, згідно з якою людський капітал є найбільш цінним ресурсом сучасного суспільства, набагато більш важливим, ніж природні ресурси або нагромаджене багатство, завойовує все більше прихильників. Опанована людиною інформація (знання) перетворюється у найбільш важливий ресурс розвитку виробництва, а інвестиції у людський капітал стають пріоритетним чинником економічного зростання. Внаслідок цього різко зростає роль освіти у відтворенні продуктивних здібностей людини. Освітній чинник сьогодні є основним у формуванні і розвитку людського ка-піталу.
Класики політичної економії приділяли досить серйозну увагу проблемі людського капіталу, поклавши початок науковому аналізу людських здібностей до праці, їх формуванню, відтворенню й ефективному функціонуванню.
Перша спроба трактування людської особистості як капіталу й оцінки її грошової вартості виявляється в «Політичній арифметиці» У. Петті. Погляд на підвищення якості робочої сили шляхом вкладення додаткових коштів в навчання був представлений А. Смітом у Х главі «Дослідження про природу і причини багатства народів», якого світова наукова спільнота справедливо вважає основоположником теорії людського капіталу.
Подальший розвиток ідеї А. Сміта отримали в роботах Д. Рікардо. Він вводить поняття «робоча сила», під якою розуміє самих людей, працюючих за наймом. Д. Рікардо особливо виділяв роль освіти: відставання країн в економіч-ному розвитку він пояснював поряд з іншими причинами «недоліком освіти в усіх верствах народу» [130].
Вся работа доступна по Ссылке
