Освітні ресурси в системі рушійних сил розвитку економіки

     

      Виробництво життєво важливих благ і послуг в суспільстві ґрунтується на використанні ресурсів. В економічній теорії під ресурсами розуміється все те, чим володіє суспільство для виробництва товарів та послуг [35, с. 31]. Більш конкретно – це природні, людські і вироблені людиною блага, використовувані для виробництва товарів та послуг. Економічний ресурс – це теж благо, але ви-користовуване для виробництва інших благ. Ресурс відрізняється від товару чи послуги тим, що стає джерелом його виникнення з урахуванням чинника часу.

      В економічній літературі існують дві ресурсні класифікації. Перша – гло-бальна, згідно з якою виділяються такі ресурси [17, с. 35]:

      - матеріальні (земля, сировина, капітал);

      - людські (праця, робоча сила).

      Тут виділяють два великих блоки, які потім деталізують, підкреслюючи ві-дмінності між речовими й особистими чинниками.

      Друга класифікація деталізує ресурси в більшій мірі [35, с. 31; 42, с. 481]:

      - природні;

      - матеріальні;

      - трудові;

      - фінансові;

      - інформаційні.

      Природні ресурси – це ресурси, які людина залучає у господарську діяль-ність для одержання благ за допомогою землі, рослинного та тваринного світу, водних ресурсів, корисних копалин тощо. Природні ресурси іноді узагальнено називають землею, що не зовсім коректно. Земля розглядається як природне ба-гатство та першооснова господарської діяльності, як природній чинник, що охоплює усі корисності, які дані природою в певному обсязі і над пропозицією котрих людина не владна, чи то сама земля, водні ресурси або корисні копалини. Природні ресурси поділяють на відновлювальні й невідновлювальні.

      Матеріальні ресурси – створені засоби виробництва. Це знаряддя і предмети, вже уречевлені працею людини, тобто що пройшли виробничий цикл. Термін «капітал» має багато значень. В одних випадках капітал ототожнюється з засобами виробництва (Д. Рікардо), в інших – з нагромадженими матеріальними благами, грошима, суспільним інтелектом. А. Сміт розглядав капітал як нагромаджену працю, К. Маркс – як самозростаючу вартість, як суспільні відносини. Капітал можна розглядати й як інвестиційні ресурси, використовувані у виробництві товарів і послуг та їх доставці споживачеві. Погляди на капітал різні, але усі вони збігаються в одному, капітал асоціюється із здатністю тих чи інших цінностей приносити дохід.

      Вся работа доступна по Ссылке