Теоретико-методологічні основи аналізу освітнього ресурсу

     

      Розробка питань методології є однією із складніших задач економічної на-уки. Жодна галузь знання не може успішно рухатися вперед без дослідження її власних методологічних основ. Методологія будь-якої науки має своєю метою обґрунтувати загальні задачі дослідження, усвідомити шляхи, способи та прин-ципи вивчення предмета. Без методології наука перестає бути наукою.

      Розв’язати цю проблему можна на основі наукового світогляду, пов’язаного з безперервним оновленням знань та уявлень, які випливають з досвіду практичної різноманітної діяльності. За роки незалежності в нашій країні відбулися істотні зміни, що сприяють кардинальному розвитку економічної науки і розширюють межі пізнання економічних процесів. Ця обставина дозволила значно збагатити науковий інструментарій, за допомогою якого стало можливо глибоко і всебічно досліджувати найбільш важливі сторони сучасного господарського життя.

      Теоретико-методологічною основою вивчення освіти як сфери виробництва освітнього ресурсу в системі економічних відносин служать ідеї синергетики, системний підхід, неокласична теорія, теорія постіндустріальної економіки, інституціональний підхід. Зупинимося більш докладно на трьох глобальних теоретико-методологічних підходах.

      Перший підхід пов’язаний з використанням ідей синергетики. Багато вче-них роль синергетики як науки про самоорганізацію систем різної природи пов’язує не тільки з методологічним синтезом попередніх теоретичних напрацювань про закони суспільства і природи, але й з логічним розв’язанням суперечностей в розумінні перебігу і характеру еволюційних процесів в складноорганізованих системах. Синергетика має високу евристичну значимість, оскільки розглядається як продовження ідей кібернетики і системних досліджень.

      Синергетичний ефект стосовно до освітньої сфери визначається специфі-кою її розвитку. Сучасний аспект цієї специфіки виявляється у спільності цілей інноваційного розвитку суб’єкта освіти з цілями і завданнями розвитку іннова-ційних процесів в соціально-економічному житті країни. У цьому випадку з’являється загальна тенденція розвитку суб’єкта освіти і держави, створюються умови для виникнення синергетичного ефекту, зменшується критична маса явищ, що призводять економіку до хаосу. Стосовно до різних суб’єктів освіти ефект синергізму найбільш показовий в умовах різноманіття форм власності, за наявності права розпорядження об’єктами власності. Одержання цих прав пов’язане з розширенням економічної самостійності кожного суб’єкта, передачею їм значної частини функцій центральних органів, пошуком оптимальних форм їхніх відносин з вищими органами.

      Вся работа доступна по Ссылке