Концептуальні засади моделі освіти, адекватної потребам сучасної економіки
Об’єктивні потреби інтеграції освітньої сфери в макроекономічний вектор інноваційного розвитку актуалізують підготовку фахівців, здатних ефективно управляти інноваційними процесами, розробляти і впроваджувати інноваційні проекти. Сучасний фахівець повинний мати навички проведення досліджень і одержання нових науково-технічних досягнень (якщо такі відсутні), які необхід-ні для створення і реалізації затребуваних ринком або замовником інновацій, вміти: цілеспрямовано розвивати і доводити результати науково-технічних дося-гнень до створення нових технологій, нових систем, машин, устаткування, нових методів організації і планування виробництва і т. п., реалізовувати на практиці створені результати виробничо-технічних досягнень споживачу або через ринок, або через механізм «замовлення – виконання», забезпечувати ефективне використання та експлуатацію створеного інноваційного продукту.
Фахівець інноватор володіє особливим типом мислення – інноваційним, яке направлене на використання наявних ресурсів з метою створення нових благ, а також на створення нових ресурсів, не існувавших до того моменту, поки інноватор не знайде певної корисності та потреби і не надасть їм економічної цінності в процесі власної діяльності. Інноватором створюється один з головних ресурсів в економічній системі – купівельна спроможність. В цілому застосування інноваційного підходу до всіх видів ресурсів дозволяє економічним суб’єктам одержувати істотні вигоди.
Підготовка фахівців інноваторів має поєднувати в собі елементи загальної високої освіченості і глибокої теоретичної підготовки з практичними знаннями, навичками конкретного виробництва, її зміст спрямований на становлення осо-бистості з інноваційним мисленням, культурою, менталітетом, отже, здійснюва-тися вона повинна з використанням інноваційних програм та технологій навчан-ня.
Сучасний етап розвитку суспільства настійно вимагає переходу до креати-вної педагогіки, яка робить упор не на механічне запам’ятовування студентами зростаючого обсягу швидко застаріваючих знань, а на розвиток творчої активності і самостійності особистості, розгортання системи безперервної освіти, що охоплює всі стадії життєвого циклу людини. Проблему розвитку творчого мислення у студентів можна повноцінно вирішити на основі тісного зв’язку освіти з наукою, як фундаментальною, так і прикладною.
У науковій літературі відсутній опис концептуальних моделей підготовки фахівців для потреб інноваційного розвитку, без яких численні нововведення, що описуються, представляються незв’язаними та повторними. Нами пропону-ється модель, метою побудови якої є підвищення якості підготовки фахівців і продуктів та послуг, які виробляє навчальний заклад. Процес передачі знання (освітній процес) автор пропонує розглянути з точки зору здійснення стадій ін-новаційного процесу. Просування по стадіях інноваційного процесу, на наш погляд, дозволить тим, хто навчається, реально відчути себе активними уча-сниками процесу створення нововведення від появи нової ідеї до її реалізації на практиці.
Як відомо, такий рух від ідеї до практичного використання і застарівання має траєкторію циклічного руху, тобто послідовної зміни станів інновації. Звідси можна припустити, що навчання як безперервний процес передачі знання також має циклічний характер. Нами пропонується розвинути цю ідею за допомогою поєднання інноваційного та освітнього циклів.
