Соціальний діалог і партнерські зв’язки як необхідна передумова якісної підготовки фахівців
Сьогодні для забезпечення розвитку освіти з орієнтацією на затребува-ність випускників регіональними, національним і світовим ринками праці потрібні гармонійний баланс вимог і поєднання зусиль суб’єкта освітнього процесу та споживачів його результатів. Реалізувати цю мету дозволяє інститут соціального партнерства.
Соціальне партнерство – інститут громадянського суспільства, заснова-ний на визнанні необхідності і цінності всіх соціальних груп, що утворюють структуру суспільства [15]. Воно сприяє формуванню необхідних умов, за яких створюється реальний механізм функціонування інститутів громадянського суспільства, надається можливість регулювати, запобігати або розв’язувати соціальні конфлікти, формувати соціальний світ і злагоду в суспільстві, розвивати і поглиблювати демократію, затверджувати цивілізовані форми соціально-трудових відносин, зокрема у сфері освіти. У випадку соціальних конфліктів механізм соціального партнерства дозволяє досягти злагоди і взаєморозуміння без застосування насильства та пригноблення одної із сторін.
У більшості зарубіжних країн система соціального партнерства складалась протягом багатьох десятиліть як дієвий інструмент, здатний об’єднати головні сили громадянського суспільства в інтересах економічного і соціального прогресу. Пошук шляхів гармонізації суспільних відносин йшов передусім у сфері виробничих відносин, оскільки протиріччя між працею і капіталом гальмували зростання темпів суспільного виробництва, а разом з тим і суспільний розвиток в цілому.
З огляду на це найбільш опрацьованими виявилися питання, які стосують-ся партнерських відносин у соціально-трудовій сфері. Тому найбільш розробле-ним є механізм трьохстороннього співробітництва, за допомогою якого партнери розробляють комплекси погоджених дій для розв’язання ключових питань у сфері соціально-трудових відносин в національному, регіональному і галузевому масштабах.
В країнах Заходу цей механізм одержав назву «трипартізм». Трипартізм, будучи однією з основних форм соціального партнерства в соціально-трудових відносинах, означає добровільне співробітництво роботодавців, працівників і держави з метою досягнення соціального миру і справедливого розподілу в суспільстві вигод технічного та соціального прогресу.
