Концептуальні підходи до удосконалення якості вищої освіти

     

      Концептуальні підходи до удосконалення оцінки результативності якості вищої освіти відображають пріоритети розвитку і принципи функціонування ви-щої освіти.

      На державному рівні ретельно продумані й сформульовані концептуальні підходи забезпечують єдність напрямку у впровадженні й розвитку оцінки ре-зультативності якості вищої освіти, загальний контур розв’язання проблеми, який може включати значну частку варіабельності. Держава, видаючи ліцензії на право здійснення вищої освіти і документи про акредитацію ВНЗ, фактично виступає гарантом якості вищої освіти в країні. Однак використовувана концепція оцінки діяльності ВНЗ має ряд принципових недоліків.

      По-перше, через недостатньо чітку розробку понятійного апарату виникає нечіткість критеріїв оцінки якості. Крім того, відсутні сформульовані вимоги з оцінки якості вищої освіти. По-друге, через процедури ліцензування, акредитації й атестації держава виступає як єдиний споживач послуг ВНЗ. Оцінюючи діяльність ВНЗ, вона не враховує думку інших споживачів, у той час як держава є агентом суспільства в особі студентів, абітурієнтів і роботодавців, поза інтересами яких якість освіти не має цінності.

      По-третє, основний нормативний документ вищої професійної освіти − державний освітній стандарт, ступінь дотримання якого є найбільш важливим оціночним показником якості вищої освіти та якості підготовки фахівців, також містить деякі недоопрацювання з погляду змісту й можливостей оцінки. До них, зокрема, можна віднести:

      • недостатню відповідність ДСТ ВО світовим тенденціям розвитку вищої освіти; • орієнтацію на традиційні системи й технології оцінювання;

      • результат освітнього процесу не представлений у вигляді компетенцій і навичок випускників;

      • переважну орієнтацію на внутрішні (академічні) і не актуальні в сучасних умовах критерії та показники якості й розвитку вищої професійної освіти;

      • невиражену орієнтацію на студента;

      • невисоку сприйнятливість до вимог ринку праці;

      • недостатню здатність відображення стратегічних потреб держави і суспі-льства;

      • абстрактне, неконкретне формулювання цілей.

      Вся работа доступна по Ссылке