Сутність та зміст розвитку організаційно – правових форм великих промислових підприємств

     

      Рівень розвитку продуктивних сил суспільства у великій мірі визначається ступенем економічної концентрації. Процес економічної концентрації відбувається в різних організаційно-правових формах, наприклад, таких як картель, концерн, конгломерат, трест, холдинг [11; 36; 44; 108; 110; 144; 166; 195; 266]. В епоху глобалізації все більшого значення стали набувати саме холдингові компанії.

      Українське законодавство визначає холдингову компанію як суб'єкт господарювання, який володіє контрольними пакетами акцій інших, одного або більше, суб'єктів господарювання [58; 144; 150]. Дочірнім підприємством воно визначає суб'єкт господарювання, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія. Класична структура холдингу має вигляд головної (материнської) і дочірніх компаній, де дочірні компанії є самостійними юридичними особами у вигляді товариств [144; 150; 241; 158; 174; 313]. У разі банкрутства або неплатоспроможності, вони відповідають за своїми зобов'язаннями тільки майном своєї компанії. Дочірні компанії можуть бути власниками контрольних пакетів акцій інших (внучатих) компаній [40; 144; 150; 272; 295].

      Уже в самому визначенні цього поняття приховано подвійне розуміння холдингу - з одного боку, це тільки «держательна» компанія (так з англійської на російську це слово переводили і використовували ще до революції), а з іншого - вся сукупність підприємств, де головна компанія контролює діяльність дочірніх структур. Така подвійність у визначенні простежується практично в усій сучасній вітчизняній економічній літературі, причому, під «холдинговою компанією» зазвичай (часто за умовчанням) розуміють перше, більш «вузьке» значення цього терміна, а під «холдингом» - друге, більш широке. Це досить зручне розмежування значень термінів, тому будемо його використовувати.

      Вся работа доступна по Ссылке