Особливості моделей управління розвитком персоналу промислового підприємства

     

      Дослідження досвіду застосування вітчизняними промисловими підприємствами комплексу різних заходів, спрямованих на розвиток персоналу [190; 291], показує, що практика цілеспрямованого системного стратегічного управління певними напрямами розвитку персоналу втілюється сьогодні лише на обмеженій кількості підприємств. Така ситуація значно ускладнює ідентифікацію моделей та інструментів стратегічного управління розвитком персоналу. У той самий час підприємства, що засновані на використанні передових принципів сучасного міжнародного менеджменту, з успіхом використовують такі технології управління. Як модель стратегічного управління розвитком персоналу підприємства, пропонується розуміти таку, що відображує суттєві ознаки та основні елементи поведінки підприємства у сфері його діяльності щодо розвитку трудового персоналу. Вивчення типів моделей та їх складових стає підґрунтям для планування, здійснення та контролю процесу розвитку персоналу, а також аналізу економічної ефективності реалізації відповідних заходів. Аналіз практичних заходів з розвитку персоналу на ряді промислових підприємств металургійної та машинобудівної галузі надав можливість виділити три основні типи таких моделей, що використовуються сучасними промисловими підприємствами на сьогоднішньому етапі їх виробничої діяльності і за допомогою яких підприємства розвивають та поліпшують свій людський капітал (табл. 3.3) [152].

      У межах застосування типу моделі «Конкурентні переваги» керівництво підприємства встановлює як основну ціль розвитку персоналу забезпечення зростання його конкурентоспроможності. Головною метою застосування даного типу є створення конкурентоспроможного персоналу підприємства. Провідним механізмом досягнення цієї мети виступає безпосередній розвиток елементів трудового потенціалу персоналу підприємства, а основним об’єктом дії є його інтелектуальна складова.

      Конкурентоспроможність персоналу – це сукупність природних, освітньо-професійних, ділових та моральних якостей працівників, що найбільше користуються попитом у певний період ринкової кон’юнктури як такі, що дозволяють якісно виконувати трудові завдання і досягати кращої реалізації інтересів роботодавця та потреб персоналу [271].

      Вся работа доступна по Ссылке