Ціноутворення у формуванні вхідних грошових потоків

     

      У заходах Уряду щодо розвитку сільського господарства, закладених у програмах середньострокового терміну дії, можна виділити два напрями: створення ринкової системи та розробка державних механізмів регулювання агропромислового виробництва. Сучасна ринкова економіка вимагає надійно функціонуючої інфраструктури ринку, конкурентного середовища, адекватної кредитної, податкової та цінової політики, які в сукупності стимулювали б зростання не тільки торгової активності, а й виробничої, і зумовлювали б зростання дохідності підприємств усього агропромислового комплексу. Відсутність або неналежний вплив будь-якого з указаних факторів на кінцеві результати діяльності у змозі розбалансувати систему будь-якого механізму, а непродумане впровадження у сталі взаємозв’язки окремих нових елементів перетворює їх у фактори руйнування.

      Процесс ціноутворення як фактор впливу на формування доходів сільськогосподарських товаровиробників ускладнюється монополізмом по відношенню до них ресурсозабезпечуючих та переробних галузей промисловості. У зв’язку з цим виникає необхідність у виробленні такої методології ціноутворення, яка б враховувала всі елементи ринкової економіки (закон вартості, попит і пропозицію, кон’юнктуру ринку) та дозволяла утримувати економіку у стані рівноваги. Сільське господарство повинно оплачувати лише ті витрати підприємств та галузей першої сфери, які забезпечують йому запланований економічний ефект від використання засобів виробництва та послуг промислового походження. Здорожчання останніх зумовлює зростання витрат в аграрному секторі, що призводить до зниження ефективності господарювання у ньому та стримує подальший його розвиток.

      З огляду на ризикованість сільського господарства та обмеженість джерел фінансування актуальною за нинішніх умов для аграрних товаровиробників залишається проблема зменшення частки збиткових господарств (кількість яких 2009 року становила 29%) [302, с. 52] та забезпечення належного рівня продовольчої безпеки. Завдяки бюджетному дотуванню роздрібних цін на товари продовольчої групи, диференційованому, регіональному підходу до встановлення закупівельних цін, які враховували рівень витрат у різних природно-кліматичних зонах, адресній ціновій надбавці для низькорентабельних та збиткових підприємств за останні роки радянської доби вдалось усунути збитковість господарств та за рахунок державної підтримки сформувати високий рівень рентабельності окремих видів сільськогосподарської продукції, але у використовуваних методах, що мали адміністративний характер, – не було нічого спільного з ринковими.

      Вся работа доступна по Ссылке