Кредитоспроможність сільськогосподарських товаровиробників та фактори її формування
Потреба у кредитуванні аграрних товаровиробників виникла ще з часів перетворення сільського господарства у товарне виробництво, а основою функціонування кредиту слід вважати « рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної» [274, с. 176]. Безсумнівним залишається той факт, що кредит може існувати лише за умов перевищення доходів суб’єкта господарювання над його витратами, оскільки, по-перше, прибуток підприємства може слугувати одним із джерел формування майбутнього кредиту, а по-друге, вартість, передана, кредитором одержувачу кредиту, «віддається лише на визначений час, а потім вона повинна бути повернута з виплатою процента» [186, с. 8, 9], що вимагає від позичальника ефективності господарювання. Такої ж думки притримується В.М. Алексійчук, який розглядає кредит з позиції суб’єктів кредитних відносин, тобто кредитора і позичальника. Вчений зазначає, що з точки зору останнього кредит являє собою «форму опосередкованого використання майбутніх доходів для здійснення теперішнього виробничого процесу, з чого випливає, що кредит може використовуватись тільки для вкладень, які дають змогу одержати додаткові кошти, а не на покриття боргів» [33, с. 153], чим стверджує, що залучення кредиту передбачає отримання прибутку як результату його використання – джерела розвитку підприємства та здійснення ним різних фінансових витрат, серед яких і плата за користування кредитом.
Передумовами виникнення кредитних відносин у сільському господарстві окрім традиційних (неспівпадіння періодів здійснення витрат та отримання доходів від реалізації продукції) стали: тривалий період виробництва продукції (від кількох місяців до кількох років), одночасна нестача фінансових ресурсів в одних підприємств та їх надлишок в інших. Специфіка функціонування галузі, що визначається сезонним характером виробництва, тривалістю відтворювальних процесів, нерівномірністю надходження коштів від реалізації продукції, залежністю фінансових результатів від дії природних чинників, відсутністю паритету цін та належної державної підтримки, уповільненим оборотом капіталу, високою капіталомісткістю та відносно низькою фондовіддачею, необхідністю створення страхових резервів, що супроводжується вилученням коштів з обороту тощо, зумовлює необхідність користування сільськогосподарських товаровиробників позиченими ресурсами, які не завжди через низьку платоспроможність та високий рівен ризику в аграрному секторі можуть бути залучені [51; 235, с. 92–94].
Вся работа доступна по Ссылке
