Теоретичні основи формування інноваційного середовища територій та муніципальних утворень

     

      Сучасний етап економічного розвитку діагностується представниками фундаментальної науки і фахівцями в сфері прикладної економічної політики, як епоха принципових якісних трансформацій джерел і механізмів соціально-економічного зростання. Мова йде про необхідність розвитку економіки інновацій. Незважаючи на те, що ідеї інноваційного технологічного розвитку отримали широке наукове і суспільне визнання, нагальною проблемою стає відсутність економічного інтересу з боку інвесторів до інновацій. Сформована об'єктивна суперечність між необхідністю інноваційного технологічного розвитку економіки, з одного боку, і умовами господарювання в нашій країні, з іншого, пов'язана з відсутністю інноваційного середовища, що забезпечує функціонування дієвого механізму взаємного попиту на інновації з боку господарюючих суб'єктів і пропозиції новинок в техніці і технології. Його формування пов'язане зі структурними перетвореннями всієї системи економічних відносин та інституційної системи суспільства.

      Незважаючи на безліч вже існуючих механізмів і моделей, які довели свою продуктивність в інших країнах, специфічні особливості соціально-економічного устрою нашої країни вимагають розробки механізмів і моделей формування інноваційної середовища і якісних змін умов господарської діяльності з урахуванням специфіки України.

      Соціально-економічний простір країни характеризується надзвичайно високим ступенем просторової неоднорідності. Інноваційна спрямованість розвитку економіки України вимагає розробки моделей, що враховують не тільки національні інтереси країни, але й інтереси її суб'єктів.

      Розробка теоретичних і методологічних підходів обґрунтування механізмів формування відповідної інноваційної середовища і стимулювання інноваційної діяльності здійснюється в значній мірі на основі модернізації регіональної інвестиційної політики з урахуванням економічних, географічних, соціальних та інших особливостей, складових економічний простір країни регіонів. Різноманітність умов господарювання та наявних можливостей економічного розвитку в регіонах формує специфіку інноваційної діяльності для кожного окремого суб’єкта. З метою закріплення позитивних тенденцій розвитку національної економіки, активізації діяльності органів виконавчої влади щодо вжиття заходів, направлених на стимулювання інновацій та інвестицій, а також створення умов для підвищення економічної стійкості держави за рахунок розвитку внутрішнього виробництва Мінекономрозвитку розроблено Програму розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 389, та Державну програму розвитку внутрішнього виробництва, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.2011 № 1130.

      Вся работа доступна по Ссылке