Тенденції та особливості розвитку соціальної компоненти

     

      За останні роки неодноразово й представники влади, і науковці, і незалежні експерти зверталися до питання розробки проектів програм розвитку українського села. Слід відмітити поступову зміну бачення науковців на шляхи подолання кризових явищ на селі. Криза охопили всі сфери соціально-економічних відносин на селі. Для їх подолання неможливо застосувати один «рецепт», спроможний вилікувати «хвору» та занедбану сільську місцевість. Сільська бідність є наслідком цілого ряду причин: скорочення робочих місць, відсутність можливостей працевлаштування, низький рівень технологій в особистих селянських господарствах, відсутність доступу до матеріально-технічних ресурсів та первинної ринкової інфраструктури, нестача обігових коштів, нерозвиненість сфери послуг тощо.

      Аналіз динаміки процесів, що визначають рівень життя сільського населення, вказує на незадовільний стан соціального розвитку сільських територій. В умовах, що склалися, характерні глибока демографічна криза, брак мотивації до праці, безробіття, витік трудових ресурсів, занепад соціальної інфраструктури та «вимирання» населених пунктів. У 2010 р. порівняно з 2007 р. в Україні перестало існувати 47 сільських населених пунктів. Якщо розглядати в розрізі регіонів, то за досліджуваний період такі тенденції характерні для Полтавської (11 од), Сумської (8 од), Житомирської (7 од), Кіровоградської (6 од), Одеської (4 од), Чернігівської (3 од), Донецької (3 од), Дніпропетровської (3 од), АРК (2 од), Харківської (2 од), Херсонської (2 од), Хмельницької (1 од), Тернопільської (1 од), Київської (1 од), Запорізької (1 од) областей.

      Вся работа доступна по Ссылке