Розвиток соціально-економічних гарантій в умовах трансформаційних процесів економіки України
Утвердження України, як соціальної держави, в перехідний період до соціальної ринкової економіки і демократичного суспільства вимагає радикально змінити підходи та форми участі держави у розробці та здійсненні соціальної політики [38]. Поняття соціальної держави є конституційним елементом діючих економічних і суспільних відносин, а соціальні пріоритети висуваються на перший план і створюються стартові можливості для всіх громадян, при цьому ідея соціальної держави безумовно має перевагу серед населення і може бути визнана як об’єднуюча. Але ж залишається відкритим питання щодо основи на якій можлива консолідація держави [38].
Різні аспекти цих питань розкрили такі вітчизняні науковці як: Батажок С. [22, 23], Борецька Н. [32], Василик О. [38], Гнибіденко І. [50], Надточій Б. [142], Надрага В. [141], Папієв М. [155].
Дослідження осоновних чинникiв соціального розвитку та зміни суспільного добробуту дозволить розробити комплекс заходів щодо росту ефективності виробництва та підприємницької діяльності у всіх секторах національної економіки, покращення якості продукції та достатнього обсягу виробництва.
Проблеми взаємозв’язку економічних та соціальних процесів, які пов’язані з забезпеченням соціального захисту, підвищенням добробуту громадян, гарантованого задоволення кожної окремої людини в категорію “соціально-економічна гарантія” вкладають більш широкий зміст.
Термін “гарантія” трактується практично однозначно – передбачене законом чи угодою зобов’язання, згідно з яким юридична чи фізична особа відповідає повністю за взятим зобов’язанням [250, 66].
З часу розвитку теорії суспільного добробуту представники різних шкіл (філософської, класичної політичної економії) стверджували про обов’язки держави по забезпеченню предметами першої необхідності, а заробітна плата повинна встановлюватися на рівні фізичного мінімуму засобів існування, гарантування прав людині на споживання життєвих благ в необхідних обсягах [5, 96, 160, 215]. Карл Маркс першим в науковій практиці в результаті аналізу механізму визначення вартості робочої сили довів, що вона “включає в себе історичний і моральний елемент” і стверджував про необхідність права найманих працівників на гарантування останнього у заробітку [132, с. 10].
Важливими є дослідження російського вченого-економіста А.В. Чаянова. Об’єктом його дослідження були сімейні бюджети на основі яких можна було зробити оцінку потреб працюючих у життєвих благах, а від так здійснити розробку споживчих бюджетів гарантованого споживання найманих працівників в промисловості і сільському господарстві [255, с. 42].
Вся работа доступна по Ссылке
