Обґрунтування напрямів диверсифікації лісогосподарських підприємств
Необхідність забезпечення сталого розвитку лісогосподарських підприємств об’єктивно вимагає від останніх уміння розробляти і реалізовувати стратегію диверсифікації таким чином, щоб ефективно та адекватно реагувати на зміни еколого-економічних, суспільно-політичних та інших умов зовнішнього середовища. Аналіз результатів функціонування лісогосподарських підприємств Київської області показав, що причинами незадовільного стану значної частини суб’єктів господарювання є відсутність чіткої стратегії їх еколого-економічного розвитку, зокрема недосконалість існуючих теоретико-мeтодичниx підxодів до вибору пріоритетних напрямів діяльності. Так, нині вибір шляхів розвитку лісогосподарських підприємств здійснюється здебільшого eкспeртним шляxом, ґрунтуючись лише на досвіді та інтуїції керівників і не підкріплeний відповідними теоретико-мeтодичними рeкомeндаціями. Це створює передумови для розробки науково-методичного підходу щодо формування стратегії диверсифікації лісогосподарських підприємств, зокрема вибору стратегічних напрямків діяльності з урахуванням особливостей лісогосподарської діяльності та ресурсних можливостей господарюючого суб’єкта.
Традиційно визначення потенційно можливих варіантів диверсифікації для суб’єктів господарювання багато в чому визначається технологічними й виробничими процесами, що призводить до обмеженої кількості напрямків диверсифікації. Підприємствами, які знаходиться в кризовому стані, у якості потенційно можливих варіантів диверсифікації може розглядатися будь-яка сфера діяльності, освоєння якої не вимагає значних витрат на входження в галузь і освоєння принципово нових (у першу чергу, в технологічному плані) способів виробництва [180, с. 44].
Розроблений нами науково-методичний підхід щодо визначення пріоритетних напрямків диверсифікації діяльності ґрунтується на розумінні того, що усі лісогосподарські підприємства відрізняються між собою за ресурсними можливостями і природно-господарськими умовами функціонування, а отже, мають різні умови для розвитку одних і тих напрямків діяльності. Тому врахування особливостей функціонування кожного господарюючого суб’єкта є ключовим фактором при виборі пріоритетних напрямів диверсифікації.
Окрім притаманних лісогосподарським підприємствам відмінностей, спільними для них є одні й ті ж проблеми. Так, усі вони відчувають на собі вплив негативних факторів зовнішнього середовища у вигляді економічної та екологічної криз, низького рівня державної підтримки, несформованого ринку лісопродукції, відсутності дієвих механізмів стимулювання та регулювання інноваційної лісогосподарської діяльності тощо, що дозволяє зробити припущення про існування певних факторів, які однаково впливають на ефективність функціонування усіх без винятку досліджуваних підприємств. Виявлення таких факторів є першим етапом визначення курсу диверсифікаційного розвитку лісогосподарських підприємств, оскільки це допоможе сформувати такі напрямки діяльності, які сприятимуть подоланню негативного впливу зовнішнього середовища на функціонування підприємств і забезпечать підвищення рівня їх еколого-економічного розвитку.
Вся работа доступна по Ссылке
