Обмін послугами та здібностями
Раніше ми розглянули процес зміни однієї форми обміну іншою, пройшовши шлях від обміну діяльністю до товарообміну. При чому, спостерігаючи такі зміни форм, ми звертали увагу і на одночасні зміни характеру праці в процесі виробництва.
Так, найдавнішій формі обміну – обміну діяльністю, була притаманна сумісно-розділена праця, тобто праця, яка була сумісною, бо виконувалась одночасно всіма членами суспільства і, в той самий час, розділеною, тому що кожен виконував свою її частину. З такого двоїстого характеру праці розвинулись його спеціалізація та кооперація, а отже і відособленість та усуспільнення.
З переходом до товарообміну, тобто еквівалентного обміну, характер праці отримує двоїстість представлену абстрактною та конкретною працею, які мають свою економічну реальність тільки за умови товарного виробництва. З моменту, коли абстрактна праця припиняє відображати дійсні втрати фізичних зусиль, а стає все більш залежною від творчого та інтелектуального потенціалу особистості, говорять про перетворення її на всезагальну.
Всезагальна праця є тією категорією, яка уособлює в собі одночасно єдність кооперації та спеціалізації, а отже відособленості та усуспільнення, підводить підсумок історичного розвитку останніх, як найвищого ступеню розвитку сумісно-розділеної праці, але в новій якості. Результати всезагальної праці припиняють матеріалізовувати вартість. Така діяльність стає ідеальною та проявляється в роботі працівників не фізичної праці: вчених, спортсменів, дизайнерів, менеджерів тощо. З цього приводу К. Маркс зазначає: «Всезагальною є будь-яка наукова праця, будь-яке відкриття, будь-який винахід. Він обумовлюється частково кооперацією сучасників, частково використанням праці попередників» [76, с. 116].
І хоча вище описана природа всезагальної праці є зрозумілою і визнається великою кількістю економістів [18, 41; 56; 172], в деяких наукових колах утворилась думка щодо синонімічної природи категорій „всезагальна ”, „наукова ” та „автоматизована ” праця [26; 44; 105;110]. Автори даного концепту стверджують, що будь-яка праця, навіть наукова, має матеріальну природу так само як і її результати. Так, наприклад, винахід науковця-інженера отримує свою матеріальну форму у вигляді виробництва певного винаходу, тобто його праця уречевлюється в ньому. Більше того, аргументуючи своє бачення всезагальної праці, вони посилаються на К. Маркса, який першим дав визначення даній категорії. Пропускаючи всі його важливі обґрунтування, група вчених робить свої висновки спираючись фактично на один вислів автора: «Все це [машини – прим. автора] – створені людською рукою органи людського мозку, уречевлена сила знання» [105]. На базі таких своїх поглядів та прирівнювання зазначених вище категорій дані науковці роблять цілу низку висновків та припущень.
Вся работа доступна по Ссылке
