Особливості розвитку форм обміну в транзитивній економіці
Раніше, в нашому дослідженні, ми приділили увагу логіко-історичному розвитку форм обміну, показавши процес народження кожної окремої форми та підформи обміну, їх взаємообумовленість та позитивні тенденції їх розвитку. Отримана в результаті схема форм обміну та її економіко-математична модель показують, як кожна більш складна та досконала форма обміну народжувалась та ставала домінантною в економічній дійсності. Вектори руху в такому розвитку мають прогресивний характер та логічно взаємопов’язані з відомими економістам, раніше нами згадуваними, теоріями прогресу, а також дають реальні ілюстрації тенденцій та процесів, що протікають в найрозвинутіших країнах світу.
Проте, економічні реалії українського сьогодення диктують необхідність більш точного вивчення ситуації, яка складається навколо обміну та його форм в транзитивній економіці інверсійного типу.
Сучасна економічна історія України, і зокрема результати ринкових трансформацій, свідчать про від самого початку невірно обрані методи та підходи до її здійснення. Так, за деякими підрахунками, за перші роки незалежності, тобто з 1991 року і до 1997 року, в п’ять разів скоротились інвестиції в народне господарство, що призвело до вибуття виробничих фондів, знос яких складав 43,2% до 1998 року та 36,5% до 1999. Питома вага основних фондів, строк використання яких більше 10 років, складала 80% від загальної їх кількості [ 141, с. 27]. Що стосується продуктивності праці, то з 1994 і до 1999 року вона зменшилась на 42% в офіційному секторі і на 21% в промисловості [71, с. 23]. Майже вдвічі перевищила світовий рівень ресурсомісткість продукції, що вироблялась в Україні, а енергетична складова досягла чверті її вартості. У порівнянні з 1990 роком питома вага машинобудівних галузей в загальній структурі промислового виробництва скоротилась вдвічі та склала 13,2% у 2000 році. Питома вага легкої промисловості у порівнянні з тим же роком скоротилась в п’ять разів та становила 1,6% [141, с. 27].
Новою теорією, яка прийшла на зміну радянській ідеології та плановому господарству, стала неокласична модель досконалого ринку, яка мала започаткувати сталі ринкові відносини в Україні. Однак, описані вище деякі результати такого «пірнання у невідоме» говорять самі за себе. До них призвели, перш за все неосмислені теоретично, але проведені практично реформи. Після таких економічних експериментів, соціальна ціна яких, як відмічають спеціалісти, виявилась суттєво вище, ніж припускали її ініціатори [35, с. 68], необхідністю стало саме усвідомлення сутності минулого: «…воістину майбутнє господарського життя заплуталось в пуповині минулого. Щоб розплутати ці пута і усвідомити свої творчі сили, необхідно пильно роздивитись наше загальне – союзне – минуле і зрозуміти потаємні механізми його господарської організації. До цього зобов’язує нас сам шлях теперішнього інверсійного розвитку» [4, с. 339].
Вся работа доступна по Ссылке
