Види, методи та основні принципимотивації праці

     

      В системі мотивації праці виділяють три вмди мотивації:

      1) економічна (матеріальна);

      2) внутрішня (моральна);

      3) адміністративна.

      Економічна (матеріальна) мотивація до праці реалізується з матеріальних міркувань. До нього відносять оплату робочої сили, преміювання, додаткові виплати, виплати девідендів на акції робітникам підприємства, доходи від приватної власності і приватного підсобного господарства. Цей вид мотивації передбачує і застосування мотеріальних санкцій. За припущений брак в роботі відчислюється частина заробіної плати. За постійне порушення трудової дисципліни на підприємстві керівництво може частково зменшити або зовсім залишити робітника без преміальних доплат. Зовнішнє стимулювання робітника, спонукання його до результативної праці не є єдиним способом впливу на внутрішні мотиватори, хоча це необхідна умова одержання високого результату. Використання стимулюавання допомагає появі очикуваних мотивів на практиці. [60].

      Виникнення мотивів діяльності за участю стимулів можна зобразити таким чином. Потреби людини перехрещуються зі стимулами. Стимули, які відповідають визначеним потребам, перетворюються в мотиви в наслідок їх освідомлення. Тому можна сказати, що мотиви – це наче збагачені стимули потреб. Якщо стимул не перетворився в мотив, то це не означає, що він несприйнятий або незрозумілий, і невідкидає характеру мотивації, тим більше, що мотиви можуть виникати і без додаткових стимулів.

      Але поряд з економічними (матеріальним) стимулюванням особливе місце займає і внутрішнє, тобто моральне стимулювання до праці. Дух змагання, який характерний соціальному змаганню минулих років, був сильним спонукальним мотивом до трудової діяльності. Оголошена перед колективом подяка, несе в собі позитивний заряд по відношенню робітника до роботи. Робітник морально виростає не тільки в своїх очах, але і в очах всього колективу [62].

      Вагомим регулятором у вихованні самомотивації робітників, їх саморегуляції служить атестація робітників і робочих місць, спонукає тим самим до пошуку нових альтернативних шляхів. Складову моральної мотивації до праці не можна вважати пережитками минулого, так як заміни цим формам стимулювання не існує.

      Адміністративна мотивація базується на дисципліну праці, відповідальність сторін трудового договору, або трудового контракту. Дисципліна праці достигається за допомогою комплексу мір дисциплінарного заохочення, дисциплінарного покарання. Результати роботи пов’язані з їх ефективним використанням. Практика боротьби з прогулами на підприємствах підтвердила, що результативно нагороджувати за роботу без прогулів і запізнень, ніж штрафувати робітників. Така форма адміністративної мотивації давно широко приміняється у високо розвинутих зарубіжних країнах. В Укрїні ж такі методи стимулювання до підвищення продуктивності праці приміняються на одиничних підприємствах недержавної форми власності [60].

      Вся работа доступна по Ссылке