Проблеми аналізу ресурсного потенціалу кооперативних організацій

     

      Аналітичне осмислення економічної природи ресурсів як стратегічної основи виробничої та комерційної діяльності, вміле застосування сучасних методів їх формування, оцінки і розвитку дозволяє вчасно діагностувати фактичний стан кооперативної організації, заздалегідь планувати, формувати і підтримувати бажані тенденції в її діяльності. В умовах зростання нестабільності ринку наукове формування власного ресурсного потенціалу має стати визначальним інструментом стратегічного розвитку організацій (підприємств) Укоопспілки, особливо з огляду на те, що вітчизняна економічна наука пропонує для цього необхідний методологічний арсенал, як новий, так і перевірений досвідом.

      Такий напрям наукових досліджень, як аналіз і прогнозування ресурсних можливостей економічних організацій, має свою історію. Власне, математична постановка і методи ефективного вирішення виробничих задач оптимального планування та розподілу ресурсів були запропоновані в працях таких учених ХХ ст., як Л. Канторович 47; 49, Дж. Данціг 33, В. Залгаллєр 48, О. Анчішкін 5 й ін. З початком активного використання в економічному аналізі понять «економічний потенціал» [138] і «виробничий потенціал» [5] та поступового їх переходу в сферу теорії підприємства, означена проблематика отримує подальший розвиток, що знаходить своє відображення у працях багатьох науковців останньої третини минулого століття і доробку сучасних вітчизняних та російських економістів – В. Гавви 27, О. Карпової 50, Н. Краснокутської 57, Є. Лапіна 61, Р. Мєшечкіної 72, І. Отенко 94, Є. Попова 104, А. Садекова 120, О. Федоніна 154, Т. Храмцової 158, В. Чечіна 160 та ін.

      Разом із тим, не дивлячись на значну кількість теоретико-прикладних досліджень, присвячених різним аспектам відтворення ресурсного потенціалу сучасного підприємства – промислового, сільськогосподарського, будівельного, транспортного, торговельного – загальноприйнятої методики його формування і наукового використання так і не впроваджено навіть на рівні підприємств окремої галузі. Більше того, в теоретичному плані потребує приведення до єдиного знаменника тлумачення основної категорії аналізу – «ресурсний потенціал» (англ. – resource potential).

      У багатьох сучасних вітчизняних і російських наукових та навчальних виданнях термін «ресурсний потенціал» є практично загальновживаним. Однак при цім трактування його змісту трапляється досить рідко і має досить суперечливий характер. Так, наприклад, Л. Окорокова 80 розглядає ресурсний потенціал як одну з об’єктивних характеристик суспільного виробництва, а саме сукупність не лише потенційних можливостей ресурсів, але й здатність підприємства здійснювати процеси виробництва, розподілу, відтворення товарів і послуг та приносити доходи. На думку І. Отенко 95, с.13-14, ресурсний потенціал слід розглядати як загальний потенціал, що характеризує собою всі наявні у розпорядженні підприємства ресурси і якому можуть бути притаманні такі властивості: 1) присутність кількісних і якісних характеристик, що зумовлюють певну складність його оцінювання; 2) системність, оскільки потенціал являється складною системою, до якої входять технічні, енергетичні, технологічні, кадрові, організаційні, інформаційні, фінансові та інші ресурси; 3) динамічність, зумовлену зміною всіх його характеристик з часом; синергетичність, відкритість, інертність, еластичність, гнучкість, направленість і тому подібне. С. Стексова 133, с.83-86 пише, що ресурсний потенціал підприємства – це сукупність нагромаджених ресурсів господарюючого суб’єкта, що характеризують можливості системи щодо здійснення цілеспрямованої діяльності з урахуванням впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Ф. Клоцвог і І. Кушнікова [53] подібним чином тлумачать зміст ресурсного потенціалу регіону, пропонуючи розуміти його як сукупність природних й економічних ресурсів, використовуваних для досягнення кінцевого господарського результату і вимірюваних в однакових одиницях.

      Вся работа доступна по Ссылке