Методологія прогнозування потреб організацій споживчої кооперації в ресурсах
Виходячи з актуальності трансформації системи формування ресурсів кооперативної організації на засадах ресурсно-цільового підходу, обґрунтованої в підрозділі 3.1, найвагомішою функцією такої системи має бути прогнозування та планування потреб спілок в ресурсах розвитку та створення на основі прогнозів сучасних ринкових механізмів їх інвестування. Виходячи з цього, своїм завданням у даному підрозділі дослідження ми вважаємо обґрунтування методики визначення потреб кооперативних організацій в ресурсах з метою вироблення цілісної стратегії їх формування та розвитку.
Методика розвитку кооперативних споживчих спілок, заснована на засадах ресурсно-цільового підходу, передбачає досягнення поставленої мети традиційним господарським методом – шляхом ефективного використання підконтрольних організації засобів. Однак на відміну від інших підходів, що також орієнтують організацію на досягнення максимального результату, дана методика (в якості необхідної умови успіху) пропонує застосування високоефективних методів прогнозування ресурсної ситуації і реалізації на їх основі стратегії формування та розвитку організації. Іншими словами, наріжною ідеєю ресурсно-цільового підходу, довкола якої відбувається процес формування його методології, виступає глибоке усвідомлення того, що мета діяльності і засоби її досягнення (оптимізація кількісної та якісної структури ресурсів) формуються в процесі управління завдяки його ефективності.
Як вже зазначалося в підрозділі 1.2 даного дослідження (с.31), в основі аналізу і прогнозування ресурсних можливостей економічних систем лежать положення теорії оптимізації (математичні методи оптимального планування та розподілу ресурсів), запропоновані в дослідженнях Л. Канторовича 47; 49, Дж. Данціга 33, В. Залгаллєра 48, О. Анчішкіна 5, В. Нємчинова [77], В. Новожилова [79] та призначені для вирішення оптимізаційних задач переважно на рівні всього соціалістичного господарства чи його окремих галузей. Однак в умовах ринкового господарства підхід до проблеми економічної ефективності є іншим, оскільки в першу чергу зосереджує свою увагу на рівні технічного, організаційного та управлінського рішення окремої організації. Відповідно на цей же рівень покладається комплекс процедур прогнозування потреби в ресурсах і обґрунтування їх співвідношення.
Для вітчизняних кооперативних спілок процедура визначення потреб у ресурсах – і як комплекс методичних рекомендацій, і як практичний захід – явище маловідоме. Передусім, такий стан речей зумовлений рівнем розробленості самої методології прогнозування, яка в контексті діяльності організацій споживчої кооперації на даний час перебуває на стадії теоретичного обґрунтування і концептуального ствердження. Зокрема, вагомі наукові дослідження і розробки з цієї проблематики, опубліковано в близькій за умовами господарювання Росії і належать А. Гулько, А. Карташову, Л. Снітко, О. Токар, П. Чорбі [71; 127; 129; 130; 131; 148] та ін.
Згідно з висновками науковців, виявлення потреб споживчих спілок у ресурсах доцільно здійснювати поетапно з використанням апарату виробничих функцій. У загальному випадку послідовність цієї процедури може бути такою. Спочатку на базі виробничої функції визначається взаємозв’язок виручки, як основного результату діяльності кооперативної організації, і взаємозамінних ресурсів – капіталу і праці. Потім, з урахуванням існуючої необхідності встановлення співвідношення між основним і оборотним капіталом, будується оптимізаційна модель, за допомогою якої встановлюється взаємозв’язок виручки з кожним із основних видів ресурсів, оцінюється їх прогнозне значення і на базі отриманих параметрів визначається нормалізована структура ресурсів організації [127, с.238-248].
Вищезапропонований для аналізу набір ресурсів організації і спосіб їх формалізації вимагає уточнення деяких методичних положень, що в першу чергу стосується можливості вираження їх вартісної оцінки. Як вже відзначалося у підрозділах 1.2 і 2.1 даного дослідження, у складі ресурсного потенціалу кооперативної спілки виділяють ряд елементів, проте не всім їм можна дати реальну вартісну оцінку. У зв’язку з цим, до сукупності ресурсів, потреби в яких можливо спрогнозувати, доцільно включати лише ті елементи ресурсного потенціалу спілки, для яких ведеться статистичний облік і які піддаються проведенню практичних розрахунків та можуть бути використані для виведення виробничих функцій. Такими є основний капітал, оборотний капітал та трудові ресурси організацій, із застосуванням яких розраховуються всі нині діючі традиційні показники ефективності.
Вся работа доступна по Ссылке
