Історичний розвиток та організаційно-правові аспекти функціонування акціонерних товариств

     

      Розвиток ринкової економіки в Україні зумовлює появу різних форм власності. У процесі трансформації відносин власності суттєвого теоретичного і практичного значення набувають проблеми становлення і розвитку акціонерної форми господарювання, вирішення яких в умовах України може принести суттєвий економічний і соціальний ефект.

      Акціонерні товариства як форма підприємницької діяльності з’явились в історії світового господарства в ХV-ХVІІ століттях, але провідною господарською структурою вони стали лише в другій половині XIX століття.

      Деякі дослідники та історики відносять виникнення акціонерних товариств до епохи стародавнього Риму, де першими попередниками акціонерних компаній були римські товариства, які формувались на «джентльменських» засадах. В Італії та Голландії на початку XVIII ст. почали виникати торговельні акціонерні товариства – «морские товарищества», які створювались декількома учасниками – компаньйонами для організації торгових морських перевезень Середземним морем. А в Європі перше акціонерне товариство виникло в Англії на початку ХVІІ століття з метою концентрації капіталу для торгівлі з Індією. Найбільш відомою англійською компанією того часу була компанія БАРДІ, яка тримала майже всю світову торгівлю у своїх руках [237].

      У Росії в епоху Петра І – на зламі ХVІІ та ХVІІІ століття почали з’являтись біржі, фабричні та торгові компанії як прототипи акціонерних товариств. Відомо, що перша російська біржа була заснована Петром І у 1703 році у Санкт-Петербурзі. А першою акціонерною компанією можна вважати засновану 24 лютого 1757 року «Российскую в Константинополе торгующую компанию», капітал якої складався з часток, що іменувались акціями. Уже з 1827 року акції почали з’являтись на біржах, які з товарних перетворювались у фондові.

      У цей час виникають акціонерні об’єднання в Україні, що відіграло досить важливу роль у поширенні акціонерного підприємництва в Російській імперії. Так, у 1830 році імператор Микола І затвердив положення комітету Міністрів «Про заснування в Малоросії компанії для виробництва цукру з буряка». Створена компанія займалась виключно виробництвом цукру та реалізовувала свою продукцію на ярмарках за умови обов’язкової виплати «гильдийских повинностей», виступаючи як єдиний купець [39].

      Поступово українські цукровари захопили всі існуючі ринкові ніші, проте необхідність технічного переобладнання цукроварень зумовила концентрацію капіталу в найоптимальнішій формі – у акціонерних товариствах, яких у 1881 році нараховувалося 71.

      Вся работа доступна по Ссылке