Теоретико-методологічні аспекти формування програми аудиту підприємств акціонерної організаційно-правової форми діяльності

     

      Як вже зазначалось (п.3.1), відповідно до діючого законодавства, а саме Закону України «Про аудиторську діяльність», аудит акціонерних товариств є обов’язковим і здійснюється з метою : захисту прав акціонерів та інвесторів через розкриття достовірної інформації; підтвердження повноти і достовірності бухгалтерської звітності; визначення реального фінансового стану підприємства. Проте проводити таку перевірку має можливість обмежене коло підприємств, перелік яких зазначений Рішенням АПУ від 26.05.2011 № 231/9 «Про порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів», відповідно до якого така аудиторська фірма повинна бути включена до Реєстру обов’язкового аудиту, налічувати не менш трьох штатних працівників – сертифікованих аудиторів, перебувати у Загальному реєстрі не менш як три роки поспіль; мати в наявності рішення АПУ щодо проходження зовнішньої перевірки системи контролю якості з результатом «позитивний висновок» або «позитивний висновок з окремими зауваженнями»; бути публічними: мати електрону пошту та власний сайт в мережі Інтернет; мати страховий поліс із сумою покриття не менш як 1 000 000 грн. Щодо останньої вимоги, то, на наш погляд, вона є необґрунтованою, оскільки суперечить ст.5 Закону України “Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, де зазначається наступне : обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом. Проте серед видів обов'язкового страхування, виключний перелік яких наведено у ст. 7 Закону України “Про страхування”, вид страхування, зазначений у пункті 2.1.3 Порядку про ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, - відсутній. Крім того, таким Порядком встановлена можливість здійснювати обов’язковий аудит виключно юридичним особам, тобто, аудитори - фізичні особи-підприємці позбавлені права та можливості здійснювати обов'язковий аудит. Але таке обмеження та переважна кількість зазначених вище вимог не передбачені Законом «Про аудиторську діяльність», що викликає протиріччя та змушує аудиторів до протиправних дій. Підвищення вимог до аудиторських організацій на право здійснення перевірки в акціонерних товариствах спонукає до удосконалення діючої організації роботи аудиторської перевірки підприємств даної форми власності.

      Відомо, що в процесі організації роботи аудиторської перевірки велике значення має планування; його слід розуміти як ряд етапів або стадій, які включають: попереднє знайомство з бізнесом суб’єкта господарювання, укладання договору з клієнтом, попереднє планування, визначення мети та завдань проведення аудиту, визначення рівня суттєвості та аудиторського ризику, розробка програми аудиту з визначенням аудиторських процедур, коригування загального плану аудиту і програми в процесі здійснення перевірки.

      Серед зазначеного одне із найважливіших питань планування, на нашу думку, є визначення ризику аудиту, або так званого аудиторського ризику, який полягає в тому, що висновки аудитора про досліджені об’єкти можуть бути помилковими, а це може привести до неналежного виконання своїх зобов’язань перед клієнтами або фінансових втрат, тоді як своєчасне виявлення такого ризику мінімізує його негативні наслідки.

      Вся работа доступна по Ссылке