Компаративний аналіз теорій розвитку підприємства
Складність, безперервність, швидкість і характер змін, які відбуваються на сучасних підприємствах зумовлюють існування різних видових проявів розвитку, з одного боку, та наявність значної кількості концепцій розвитку, з іншого. Виявлення відмінностей в існуючих системах поглядів на стадії розвитку, їх характерних рис і особливостей становить безумовний науковий інтерес, перш за все, з позицій повноти опису об’єкта дослідження. Крім того, визначення спільних рис численних авторських підходів до вивчення природи організаційного розвитку дозволить сформувати коло тих положень, які є найбільш обґрунтованими та верифікованими, що визначило цільову спрямованість даної частини дисертаційної роботи.
Перш ніж розглядати змістовні аспекти авторських теорій розвитку, зазначимо, що в даному дослідженні не робиться протиставлення між об’єктами досліджень теорії організаційного розвитку та розвитку підприємства. Правомірність такої точки зору, на наш погляд, визначається тим, що підприємство є господарюючою організацією, а отже закономірності його розвитку повною мірою описуються і теорією організацій, яка, звичайно, є більш загальною, порівняно із теорією підприємства.
Слід зазначити, що найбільш поширеною концепцією розвитку є теорія життєвого циклу підприємств. Її сутність полягає в тому, що в процесі своєї життєдіяльності організація проходить через певні етапи свого розвитку. Життєвий цикл підприємства являє собою період його функціонування, за який воно проходить певні стадії розвитку та змінює цінності та орієнтації. Дана теорія має багато інтерпретацій (варіантів), що залежать від критеріїв виділення стадій, часу та місця їх розробки. Представлення розвитку організації у вигляді етапів дає змогу більш детального вивчення суттєвих проміжків (стадій) діяльності підприємства, виділення джерел розвитку, завдяки яким відбувся перехід на новий рівень.
Аналіз наукової літератури [52 - 66] виявив наявність широкого кола теорій розвитку підприємств на основі життєвого циклу. Переважна більшість концепцій належить зарубіжним вченим, а саме: А. Даунсу, А. Грейнеру, І. Адізесу, Г. Ліппіту, У. Торберту та іншим. Теорії розроблялись на розвинутому ринку з використанням досвіду великих корпорацій. Вітчизняні вчені також дають свою трактовку щодо питання концепції розвитку, але, на відміну від зарубіжних, описані дослідження побудовані не на результатах роботи організацій, тому мають здебільшого теоретичне підґрунтя. Високо мінливе зовнішнє середовище на Україні не дає змогу підприємствам розвиватись згідно обраного плану, концепція розвитку трансформується, виходячи з умов зовнішнього оточення. Зміна умов ведення бізнесу та різні обмеження з боку держави, а не внутрішні протиріччя, є більш впливовою причиною зміни стадій життєвого циклу вітчизняних підприємств. Тому розвиток на макро- та мікрорівнях завжди взаємопов’язаний і повинен бути узгодженим.
Хронологія моделей життєвого циклу підприємств стала предметом досліджень Широкової Г.В., Філонович С.Р., Івашковської І.В., Константинова Г.Н., Кушелевич Є.І. та ін.[52 - 55]. Однією з перших таких моделей вважається праця А. Даунса «Рушійні сили зростання» (1967р) [56]. Досліджуючи урядові комітети, він дійшов висновку, що організації проходять через три етапи. Перший етап – боротьба за автономію, який починається ще до формального оформлення підприємства та характеризується прагненням здобути необхідні для виживання ресурси та отримати законний статус. Друга стадія – стрімкого росту – відбувається швидке зростання за допомогою впровадження інновацій. Останній етап – уповільнення – проведення уточнень формалізованих правил і процедур. Дана модель зображує життєвий цикл урядової організації – від початку її становлення до формалізації і контролю.
Наступна теорія вже відноситься до дослідження приватного сектору. Г. Ліппіт і У. Шмідт у 1967 році запропонували модель «Управлінська участь» [57], в якій організація проходить також три етапи: народження, яке характеризується створенням систем управління та досягненням життєздатності; юність, в період якої відбувається розвиток стійкості та репутації; зрілість, яка відзначається унікальністю та здатністю пристосування до різних умов середовища.
Ще одна тристадійна теорія життєвого циклу – модель Б. Скота «Стратегія і структура» [58]. Автор стверджує, що підприємство у своєму розвитку проходить від неформальної до формалізованої бюрократії, після чого утворюється промисловий конгломерат.
Інший зарубіжний вчений Л. Грейнер у своїй праці «Проблеми лідерства на стадіях еволюції та революції» пропонує розглядати організаційний розвиток через проходження підприємством критичних точок (переживає революцію) [59]. Л. Грейнер вважає, що майбутній розвиток визначається минулим досвідом. Саме ця думка стала провідною в його теорії організаційного розвитку, в межах якої виділяються п'ять стадій, відокремлюваних одна від одної моментами організаційних криз: стадія розвитку, заснованого на творчості, керівництві, делегуванні, координації, співпраці. Шлях від однієї стадії розвитку до наступної підприємство проходить, долаючи відповідну кризу даного перехідного періоду (рис. 1.2.) [59].
Вся работа доступна по Ссылке
