Спеціальні режими економічної діяльності у системі інструментів підвищення конкурентоспроможності регіону

     

      Світовий досвід доводить, що одним з найбільш ефективних інструментів підвищення конкурентоспроможності не лише регіону, а й країни, є спеціальні режими інвестиційно-інноваційної діяльності, що передбачають надання податкових, митних та інших пільг суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність на даній території. До вказаних відносяться вільні економічні зони, офшорні зони, технопарки, технополіси та інші утворення, що спрямовані на розвиток торгівлі, виробництва, інновацій, метою яких є підвищення соціально-економічного розвитку даного регіону та країни загалом.

      Український досвід функціонування вільних економічних зон неоднозначно сприймається науковцями – існують як прихильники, так і противники доцільності функціонування в умовах пільгових режимів, що викликано неоднозначністю результатів діяльності суб’єктів господарювання пільгових режимів. З одного боку, вільні економічні зони сприяли залученню інвестицій, розвитку виробництва та зростання кількості робочих місць, з іншого – створювались умови для імпорту продукції без сплати мита, «деформації» конкурентного середовища на вітчизняному ринку тощо. За результатами діагностики діяльності пільгових режимів в Україні необхідно розробити рекомендації, які б дозволили мінімізувати негативні результати функціонування вільних економічних зон та максимізувати позитивні. Над проблематикою створення та функціонування спеціальних режимів економічної діяльності працювали І. Ю. Сіваченко, О. С. Чмир, М. Дацишин, В. Керецман, В. В. Борщевський, І. Р. Гавришкін та інші науковці.

      Вся работа доступна по Ссылке