Світовий та вітчизняний досвід інноваційно-орієнтованого управління розвитком будівельного комплексу: державний та регіональний рівні
Прагнення України до створення соціально орієнтованої ринкової економіки, вибір інноваційного напряму розвитку як пріоритетного, поліпшення діяльності народногосподарських комплексів потребують нових підходів до управління розвитком всіх сфер та галузей національного господарства, в тому числі будівництва.
В процесі економічних реформ, приватизації та роздержавлення будівельний комплекс регіонів України практично був зруйнований як єдиний механізм. Внаслідок цього, розвиток сучасної теорії і практики управління будівництвом на макро-, мезо- , мікрорівнях повинен враховувати результати наслідків трансформації в економіці, вплив територіальних та галузевих факторів на втрату будівельними комплексами різних рівнів економічної стійкості [72, с. 53].
Досвід економічно розвинених країн свідчить про наявність тісного взаємозв’язку між впровадженням у виробництво нових технологій та розробок і економічним зростанням країни [73,с.112]. Оскільки в останні роки темпи інноваційного розвитку будівельного комплексу України залишаються повільними, то здійснення інноваційної діяльності вимагає перегляду правового поля. За останні роки було прийнято ряд законодавчих актів, що регулюють відносини в сфері інноваційної діяльності, зокрема: Закони України: «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» [74]; «Про інноваційну діяльність» [75]; «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»[76]; Постанови Верховної Ради України: «Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України» [77]; «Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні»[78] та інші.
Проте, прийняття основних законодавчих актів в сфері інноваційної діяльності, визначення її напрямів, зокрема в будівництві, особливого пожвавлення інноваційної діяльності не забезпечили, що пов’язано перш за все із низьким рівнем бюджетного фінансування наукових досліджень в Україні. Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності як в цілому по Україні так і в будівництві залишаються власні кошти підприємств, що сягають близько 80% [73, с. 126].
Економічні пільги, що були передбачені чинним законодавством (ст. 21, 22 Закону України «Про інноваційну діяльність») протягом останніх років призупинялись, а Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» вказані статті були навіть виключені [79].
Вся работа доступна по Ссылке
