Роль та завдання моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів України в статистичному дослідженні
Теорія регіональної економіки визначає регіон як цілісну відтворювальну систему, зв’язки та залежності між різними її елементами, що дозволяє створити ефективну систему управління [1].
Початковий концептуальний правовий підхід до поняття “регіон” був викладений у Резолюції Європейського Парламенту з питань регіональної політики Спільноти і ролі регіонів від 18 листопада 1988 р. Цей підхід базувався на функціональній основі, визначаючи, що регіон – це гомогенний простір, що має фізико-географічну, культурну, мовну близькість, а також єдність господарських структур й історичної долі [2]. У пізнішому європейському акті під поняттям “регіон” розуміється територіальне утворення, створене відповідно до національного законодавства, що володіє рівнем, наступним за рівнем держави і має політичне самоуправління [3].
У вітчизняному законодавстві, зокрема в Законі України “Про стимулювання розвитку регіонів” [4, ст.1], наведене таке тлумачення терміна “регіон” – територія Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Дещо більш змістовним порівняно з таким лаконічним визначенням є трактування регіону в підзаконних актах [5]: “Регіон – суб’єкт системи адміністративно-територіального устрою – Автономна Республіка Крим, область, міста Київ та Севастополь”. Нормативне визначення регіону має констатуючий характер і не розкриває змісту цієї соціально-економічної категорії, крім того, що регіон є суб’єктом адміністративно-територіального устрою. Регіон відповідно до визначення Конференції регіонів Європи – територіальна одиниця, безпосередньо підпорядкована центральному рівню влади країни і така, що має виборний орган [6].
Автори словника-довідника “Регіональна економіка” [7] визначають регіон як територію, яка відрізняється від інших територій за рядом ознак і характеризується певною цілісністю та взаємопов’язаністю її складових елементів.
Узагальнюючи наведені визначення, можна вважати, що регіон становить цілісну територіальну частину господарства країни, що характеризується комплексом притаманних їй ознак: структурою виробництва, розвиненими внутрішніми зв’язками, концентрацією населення, певною виробничою та соціальною інфраструктурою, місцевими органами територіального управління [8; 9].
Вся работа доступна по Ссылке