Теоретичні та прикладні аспекти інвестиційного забезпечення промислових підприємств

     

      Інвестиційні процеси в Україні характеризуються недостатнім обсягом інвестицій, значною різницею між інвестиційними вкладеннями та інвестиційними потребами, обмеженими можливостями фінансування інвестицій з різних джерел. Це обумовлюється недосконалою законодавчою базою, високим податковим тиском, нерозвиненим фондовим ринком та фінансово-кредитною системою, неефективним використанням амортизаційних відрахувань і нерозподіленого прибутку.

      В сучасних умовах розвитку економіки інвестиції – це найважливіший засіб забезпечення виходу країни з кризи, здійснення структурних перетворень в економіці, пришвидшення технічного прогресу, підвищення якісних показників економічної діяльності на різних рівнях господарювання. Інвестування посідає центральне місце в економічних процесах, сприяючи загальному розвиткові країни.

      В Україні термін «інвестиції» став широко використовуватися лише в 90-х роках ХХ сторіччя, коли почалися якісні зміни, пов’язані з такими процесами як децентралізація, роздержавлення, перехід до ринкових відносин і регулювання господарського механізму, формування принципово нових інститутів та інфраструктур, взаємодія «внутрішньої» і «зовнішньої» сфер економіки тощо [5].

      В Законі України «Про інвестиційну діяльність» зафіксовано: інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Інвестиції, відповідно до українського законодавства, можуть існувати в грошовій або матеріальній формах, у формі майнових прав та інших цінностей [54]. З цього визначення випливає, що будь – яке використання ресурсів потребує вкладення цінностей у вигляді людських, матеріальних і фінансових ресурсів, тобто здійснення інвестицій. У даний час інвестиціями можуть бути не тільки капітальні вкладення, але й кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, облігації, інші цінні папери, рухоме й нерухоме майно (технології, машини, устаткування, будинки, споруди), інтелектуальна власність («ноу-хау», авторські права, ліцензії, торговельні марки), кредити, права користування землею або іншими природними ресурсами й ін. [14].

      Практичне здійснення інвестицій забезпечується інвестиційною діяльністю підприємства, яка є одним з самостійних видів його господарської діяльності та важливішою формою реалізації його економічних інтересів. Таким чином, інвестиційна діяльність підприємства представляє собою цілеспрямовано здійснюваний процес знаходження необхідних інвестиційних ресурсів, вибір ефективних об’єктів (інструментів) інвестування, формування збалансованої за обраними параметрами інвестиційної програми (інвестиційного портфелю) та забезпечення ії реалізації [12].

      Об’єктом інвестиційної діяльності можуть бути фінансові, матеріальні та нематеріальні активи, у які трансформується інвестований капітал і які забезпечують зростання його вартості. Суб'єктами інвестиційної діяльності є інвестори, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Тобто, інвестори – це суб'єкти, що вкладають ресурси в об'єкти інвестування.

      Вся работа доступна по Ссылке