5254

     

      У сучасних економічних умовах перед підприємствами гостро постає питання виживання і ефективної діяльності у довгостроковій перспективі. Розвиток ринкових відносин робить необхідним зміни у характері управління. У першу чергу це відноситься до діяльності, яка визначає перспективи розвитку підприємства. У зв’язку з цим особливо важливим для підприємства постає питання стратегічного планування, яке забезпечує основу для всіх управлінських рішень.

      Згідно з М. Месконом стратегічне планування - це набір дій та рішень, які ведуть до розробки специфічних стратегій, що призначені для досягнення цілей організації [72, с. 262].

      Історично поняття «стратегія» (від грецької stratos – військо, ago - веду) має військове походження. Раніше під стратегією розуміли мистецтво ведення війни, через те, що війни були найбільш важливими подіями у житті людей, народів, країн. Поняття «стратегічний» у значенні «важливіший», «визначаючий» перейшло у склад термінології управління в цілому [130, с. 54]. Як стверджує П. Друкер, вперше термін «стратегія» щодо керівництва комерційним підприємством використав, у 1962 році А. Чандлер у праці «Стратегія і структури» [3, с. 45]. Сьогодні визначення стратегії та принципів її формування достатньо широко представлені у наукових працях таких вчених, як: І. Ансоффа,

      Є. А. Бельтюкова, А. Чандлера, М. Портера, Г. Мінцберга, А. Дж. Стрікленда,

      А. А. Томпсона, Б. Куіна, К. Ендрюса, П. Дойля, Ф. Котлера, Г. Амстронга, В. Стівенсона, М. Мескона, М. Альберта, Ф. Хедоурі та інших.

      З метою уточнення і конкретизації поняття стратегія були проаналізовані і узагальнені надбання українських і зарубіжних вчених, що працюють у даній сфері. Незважаючи на те, що автори по-різному визначають стратегію, є і загальні для багатьох вчених підходи.

      Вся работа доступна по Ссылке