Ретроспективний аналіз виникнення, становлення та специфіки розвитку мобільного зв’язку
Ретроспективний аналіз виникнення, становлення і особливостей розвитку мобільного зв’язку викликає особливий інтерес у сучасних економістів-практиків та економістів-дослідників, перманентно перебуваючи в центрі їхньої уваги, оскільки саме такий аналіз допомагає визначити динаміку розвитку мобільного зв’язку як галузі та інфраструктурної підсистеми національної економіки, виявити проблеми його формування, в тому числі й у територіальному аспекті, визначити пріоритети його перспективного розвитку та маркетологічні ходи для розширення аудиторії користувачів мобільним зв’язком.
На нашу думку, мобільний зв’язок як галузь та інфраструктурна підсистема почав викристалізовуватися з появою й офіційно визнаним тлумаченням двох основних понять, позначених термінами “мобільний зв’язок” та “оператор мобільного зв’язку”.
Перше законодавче визначення мобільного зв’язку, що відповідає реаліям економіки країни, місить Закон України “Про телекомунікації” [64]. Зазначено: рухомий (мобільний) зв’язок – це електрозв’язок із застосуванням радіотехнологій, під час якого кінцеве обладнання хоча б одного зі споживачів може вільно переміщатися в межах усіх пунктів закінчення телекомунікаційної мережі, зберігаючи єдиний унікальний ідентифікаційний номер мобільної станції. Отже, таке визначення характеризує мобільний зв'язок як технологічно-інфраструктурну підсистему економіки.
У згаданому Законі є також визначення, що дає змогу розглядати мобільний зв'язок галуззю економіки: “оператор телекомунікацій (оператор мобільного зв’язку – Т.З.) – суб’єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж [64]. Оскільки це розкриває сутність оператора мобільного зв’язку через поняття «суб’єкт господарювання», виникає можливість усвідомлення того, що складовими організаційно-правової форми операторів мобільного зв’язку є:
– визначеність організаційно-правової форми суб’єкта господарювання;
– майнова відокремленість;
– легітимація існування як суб’єкта господарювання;
