Соціально-економічні та інституційні передумови економічної безпеки банківського сектора регіону

     

      Активізація глобалізаційних та інтеграційних процесів наприкінці ХХ ст. зумовила підвищення ймовірності виникнення криз у різних секторах економіки, зокрема в банківському, не лише на національному, але й світовому рівні. У вересні 2009 р. Міжнародний валютний фонд [23] оцінив збитки світової банківської системи від економічної кризи у розмірі 3,4 трильйона доларів. Передбачалося, що «токсичних» активів на балансі банків світу приблизно півтора трильйона. Існує низка методичних підходів до оцінювання безпеки банківської системи загалом та окремих банківських установ, більшість з яких зводять оцінювання їхнього стану до одного інтегрального показника. Проведення таких досліджень вважаємо доцільним, щоб порівняти діяльність банків та рівні їхньої економічної безпеки. Однак для оцінювання безпеки розвитку цілої системи важливішим є аналіз окремих складових такої безпеки, і за рівнями функціонування системи, і за групами ризиків і загроз.

      На нашу думку, комплексний підхід до оцінювання безпеки банківського сектора регіону має відповідати таким критеріям:

      1) слугувати основою для прийняття управлінських рішень щодо подолання ризиків та зміцнення безпеки банківського сектора регіону, а також розробки стратегічних підходів до розвитку банківського сектора регіону;

      2) оцінювати, з одного боку, можливість протистояти банківським кризам, а з іншого – можливість розвитку, розширення діяльності;

      3) оцінювати безпеку банківського сектора, проектуючи його розвиток на економіку регіону. Серед сучасних підходів до оцінювання безпеки банківського сектора виділимо ті, на положеннях яких здійснюватимемо комплексний аналіз. Так, на думку В. Сенчагова, оцінюючи відповідність банківської системи критеріям і стратегії економічної безпеки, доцільно брати до уваги три взаємопов’язані аспекти:

       загальну оцінку життєздатності системи;

       оцінку ролі центрального банку в банківській системі, його законодавчих функцій і надійності практичного механізму їх реалізації;

       оцінку здатності банківської системи до взаємодії і між її окремими суб’єктами, і з державними й громадськими центрами з приводу вироблення стратегічних і короткострокових цілей розвитку економіки [136, с. 150].

      Цей перелік, вважаємо, варто доповнити аналізом розвитку та безпеки банківської системи на мезорівні. Адже банківський сектор є невіддільною складовою кожної регіональної соціально-економічної системи.

      Вся работа доступна по Ссылке