Статус рекламних практик

     

      Існують різні підходи щодо визначення і розуміння соціального статусу в соціології. Соціальний статус (від лат. status – стан) розглядається як позиція людини чи групи в суспільстві, яка визначається соціальними ознаками і демографічними особливостями. Соціальний статус має внутрішньо змістовний бік, диспозиційно-просторовий вимір і зовнішню номінальну форму. Наявність внутрішньо змістовної сторони означає, що соціальний статус характеризує, які права, обов'язки, привілеї та повноваження закріплюються за тими, хто виконує ту чи іншу функцію. Знання цих прав, обов'язків, привілеїв, а також того, з ким людина зобов'язана взаємодіяти, кому підпорядковується, а хто знаходиться в її підпорядкуванні, допомагає визначити розташування конкретного статусу в системі координат даного соціального простору. Наявність зовнішньої номінальної форми означає, що соціальний статус має свою номінацію: вчитель, лікар, президент, дід, дочка та інші. Але в соціології ці номінації набувають іншого звучання, наприклад, статус дочки – це номінація не просто родинного зв'язку, а й певної підпорядкованості батькам, обов'язку прислухатися до їхньої думки, констатація матеріальної й юридичної залежності від батьків. Тому в соціології будь-яка соціальна позиція (посада, професія, родинне становище) осмислюється в єдності з внутрішньо змістовними аспектами і отримує диспозиційний вимір (по горизонталі й вертикалі): які права індивіда, обов'язки, привілеї, повноваження, кому він підпорядковується або хто йому підпорядковується. Американський дослідник Р. Лінтон, один з авторів концепції соціального статусу і соціальної ролі, підкреслював, що для науки поняття «статус» невіддільне від поняття «роль» – це по суті дві сторони однієї медалі. Відповідна теорія, що описує соціальну поведінку особистості, називається статусно-рольової теорією особистості. Разом з тим є відчутна, хоча і умовна, відмінність між цими поняттями. Якщо статус є фіксацією певної соціальної позиції, тобто статус є статичним, то роль – це динамічна характеристика, що визначає, як повинен вести себе індивід, що володіє тим чи іншим статусом. Про відмінність між статусомі роллю мова йтиме далі.

      Кожна людина включена у безліч соціальних інститутів, взаємодіючи з іншими людьми з різного приводу, вона виконує кожен раз різні функції. Оскільки суспільство являє собою складне утворення, його інститути функціонують ефективно тільки в тому випадку, якщо люди виконують щодня величезну кількість обов'язків, які визначені внутрішньо груповими і міжгруповими відносинами. Найпростіший шлях досягнення узгодженого виконання обов'язків – поділ усіх видів діяльності на безліч запропонованих ролей і навчання кожної особи з моменту її народження заздалегідь визначеному набору ролей.

      Стать і вік універсально використовуються як основа для приписуваних ролей. Раса, національність, класова і релігійна приналежність також використовуються у багатьох суспільствах як основи для приписуваних ролей. Соціальна позиція, яка закріплюється через індивідуальний вибір і конкуренцію, визначається як досягнутий статус. Якщо кожна особистість має деяку кількість приписуваних статусів, які призначаються їй у групі або суспільстві без урахування її індивідуальних особливостей або переваг, то досягнуті статуси закріплюються з урахуванням здібностей даної особистості, її старанності і, можливо, в результаті везіння .

      У традиційних суспільствах статуси найчастіше є приписуваними і, заняття певною особою певного соціального стану залежить від народження. Чоловік, наприклад, з народження готується бути мисливцем, рибалкою і воїном. У сучасних же, індустріальних суспільствах, є значна свобода в зайнятті особистістю того чи іншого становища.

      Приписувані та досягнуті статуси принципово різні, але, незважаючи на це, вони можуть взаємодіяти і переплітатися. Основне соціальне становище в суспільстві (соціально-класовий статус) є приписуваним (тобто відображає статуси батьків) і частково досягається за допомогою здібностей і прагнень самого індивіда. Багато в чому межа між приписаним і досягнутим статусами чисто умовна, але концептуальне їх розділення є дуже важливим для вивчення цих соціальних феноменів. Ідеал суспільства, в якому більшість статусів є досягнутими, – прагнення до того, щоб люди займали становище у відповідності зі своїми здібностями. Це не тільки дає можливість проявлятися високим талантам, але й виключає можливість виправдовувати недоліки. Якщо ж говорити про інші статуси індивіда, то варто зазначити, що з безлічі статусів, які займає людина, перш за все необхідно визначити головний статус. Це є досить складним завданням, але саме головний статус насамперед визначає місце людини в соціумі.

      Вся работа доступна по Ссылке