Концепція формування кластерного механізму управління конкурентоспроможністю виноградарської галузі

     

      Для розробки концепції формування та розвитку агропромислового кластеру використані методи статистичного аналізу по різним економічним індикаторам для галузей відповідно до загальноукраїнського класифікатора видів економічної діяльності. Іншим методологічним напрямком, який використано для реалізації завдань створення кластеру, є застосування системи експертних опитувань й експертних оцінок, де експертами виступили керівники підприємств й організацій і провідні спеціалісти виноградарської галузі та суміжних галузей, які його обслуговують.

      Об'єднання в рамках єдиної системи управління циклів обміну знаннями й технологіями дозволить вибудувати опорні інституціональні структури (ядро й хребет) майбутнього кластеру, що передбачає поєднання принципово нових, на сьогодні, можливо, і не існуючих підприємств, установ та галузей.

      Кластери - зона вирощування нових типових рішень регіонального розвитку, фабрика комплексного практико-орієнтованого знання, що дозволяє визначити зони пріоритетних інвестиційних вкладень. Технологічні пакети, створювані в кластерах, можуть тиражуватися в різних регіонах країни, формуючи регіональні площадки стратегічної зайнятості, у тому числі й на основі залучення в країну фахівців, які раніше виїхали.

      Теоретичне обґрунтування формування та розвитку виноградно-виноробного кластеру на території Одеської області має врахувати вже напрацьовані на сьогодні принципи створення великої організаційної структури, до якої і належить кластерне утворення. Ці принципи знаходяться в фундаменті розробки підходів щодо формування кластеру і є універсальними з позиції їх застосування для формування та стимулювання розвитку великої економічної системи (наприклад, мережної системи, території, галузі). На наш погляд, наведена нижче блочна схема принципів формування кластерного утворення має велике значення, оскільки відображає системний підхід до формування та розвитку кластеру та визначає успіх (або невдачу) процесів кластеризації на певній території (див. рис. 3.1). Саме відсутність системного підходу та прагнення видати бажане за дійсне привела до того, що в Україні сьогодні практично немає орієнтованих на перспективу кластерних утворень, які б розвивалися на міцній інноваційній основі (що і відповідає завданню створення конкурентоздатної ринкової регіональної та національної економіки).

      Вся работа доступна по Ссылке