Порівняльний аналіз портфелів цінних паперів
Підсумковим та логічним етапом дослідження є формування портфеля акцій, опираючись на результати аналізу, проведеного у попередньому розділі роботи.
Портфельний підхід передбачає максимізацію корисності від активів, тобто зростання їх дохідності за умови диверсифікації з метою зниження інвестиційних ризиків. У такий спосіб за умови формування портфеля досягають компромісу таких на перший погляд несумісних цілей, як максимізація доходу і мінімізація ризику.
Будь-який інвестиційний портфель формують за принципами, що випливають із інвестиційної стратегії. Основними вважають кілька з них:
- відповідність складу портфеля інвестиційній стратегії компанії;
- обов’язкова оцінка всіх можливих варіантів для кожного проекту;
- обмеженість проектів ресурсними можливостями;
- забезпечення прийнятних для компанії співвідношень між основними цілями: дохідністю, зростанням капіталу, мінімізацією ризику та ліквідністю;
- колегіальність (для компанії) у прийнятті рішень щодо складу портфеля;
- забезпечення керованості портфелем, можливість систематично стежити за змінами на інвестиційному ринку і здійснювати необхідне реінвестування коштів (моніторинг) [261, с. 29].
Мета формування портфеля – поліпшити результати інвестування, надати сукупності активів такої інвестиційної якості, яка можлива лише за умови їх комбінації.
На практиці немає ідеальної загальної програми формувань ефективного портфеля, але визначені цілі і стратегії успішного вкладання капіталу.
Формування і управління портфелем цінних паперів базується на певних принципах, серед яких ключовими вважають:
- забезпечення реалізації загальної інвестиційної стратегії емітента;
- забезпечення відповідних тактичних цілей портфеля можливостями залучення інвестиційних ресурсів;
- забезпечення прийнятного співвідношення дохідності і ризику, а також дохідності й ліквідності;
- уможливлення керованості портфелем (моніторинг, коригування, реінвестування, адаптація тощо).
Вся работа доступна по Ссылке
