Фінансовий механізм розвитку зеленого бізнесу в європейських країнах

     

      Європейські країни першими відчули негативні наслідки прискореної індустріалізації, оскільки одночасно зі зростанням численності населення, обсягів промислового та сільськогосподарського виробництва збільшилися обсяги виробничих і побутових відходів, викидів забруднюючих речовин в НПС. Внаслідок цього, починаючи з 70-х років ХХ ст. в європейських країнах почали активно здійснюватися наукові дослідження в сфері екології, на основі яких були розроблені методичні підходи до оцінки впливу забруднення навколишнього середовища на виробничі, комунально-побутові об’єкти, здоров'я людини, стан флори та фауни [232]. Також удосконалювалася екологічна політика та розроблялися різноманітні інструменти та методи зниження антропотехногенного впливу на довкілля, а екологічні видатки було віднесено до загальнодержавних та обов’язкових.

      Фінансування „зелених” проектів в Європі розпочалося у 80 х рр. ХХ ст., внаслідок чого вже в 1988 р. частка СІ в інвестиційному портфелі інституційних інвесторів досягала майже 2%, а в 2009 р. – 18% (рис. 2.1). Динаміка надходження інвестицій в зелений бізнес не була стабільною, а мала хвилеподібно зростаючий характер. На перших етапах інвестори вкладали фінансові ресурси в ЗБ – який на той час був інноваційним напрямом діяльності – неохоче, навіть з певним острахом. Це обумовлювалося, певною мірою, тим, що не були відомі норми прибутковості цього напряму діяльності, як також не було впевненості в перспективності його розвитку.

      Вся работа доступна по Ссылке