Моделювання впливу елементів фінансового механізму становлення зеленого бізнесу в Україні на окремі макроіндикатори сталого розвитку
З метою обґрунтувати рекомендації щодо формування та впровадження фінансового механізму становлення зеленого бізнесу в Україні пропонується розрахувати сценарні прогнози впливу існуючих елементів ФМЗБ не лише на показники розвитку екологічно-конструктивних напрямів діяльності, але й визначити, зміна яких елементів буде найбільше сприяти підвищенню окремих економічних, екологічних та соціальних індикаторів сталого розвитку. Для цього в першу чергу доцільно визначити роль зеленого бізнесу в забезпеченні сталого розвитку.
Стабільний розвиток зеленого бізнесу забезпечується за рахунок впровадження відповідного фінансового механізму. Цей механізм реалізується через його складові, ефективність яких залежить від етапу розвитку ЗБ. Результати економетричного аналізу представлені в Розділі ІІ дисертаційного дослідження вказують на те, що на етапі становлення доцільно більшу увагу приділити формуванню ФМЗБ на рівні сектору державного управління. Після того, як буде створено нормативно-правове підґрунтя та впроваджено економічне регулювання зеленого бізнесу, стає доцільним створення відповідного механізму стимулювання ЗБ на рівні фінансового сектору. Об’єднання складових фінансового механізму всіх рівнів у комплексну систему має сприяти стабільному розвитку ЗБ та стане передумовою для забезпечення сталого розвитку.
Дослідження поведінки складних систем у часі залежно від структури елементів системи і взаємодії між ними забезпечує такий метод системної динаміки, як метод імітаційного моделювання. Цей метод був розроблений у 60-х рр. ХХ ст. Дж. Форрестером для дослідження інформаційних зворотних зв’язків у виробничо-господарській діяльності [204]. Системно-динамічна модель описує поведінку системи та її структуру як безліч взаємодіючих зворотних позитивних і негативних зв’язків і затримок. Математично така модель виглядає як система диференційних рівнянь.
При імітаційному моделюванні динамічні процеси системи-оригіналу підмінюються процесами, імітованими в абстрактній моделі, але з дотриманням основних правил (режимів, алгоритмів) функціонування оригіналу. У процесі імітації фіксуються визначені події і стани або вимірюються вихідні впливи, за якими обчислюються характеристики якості функціонування системи [19].
Імітаційне моделювання дозволяє розглядати процеси, що відбуваються в системі, практично на будь-якому рівні деталізації. При цьому в імітаційній моделі можна реалізувати практично будь-який алгоритм поведінки системи. Усе це служить причиною того, що імітаційні методи моделювання сьогодні стають основними методами дослідження складних систем.
