Характеристика витрат на збут в підприємствах цукрової промисловості

     

      Визначення витрат на будь-якому підприємстві є пріоритетним елементом системи обліку, а оптимальний їх розподіл є запорукою подальшого успішного функціонування об’єкта підприємницької діяльності.

      Виважена та чітка класифікація витрат є головною умовою якісної організації облікового процесу на підприємстві, особливо при розподілі, прогнозуванні та управлінні витратами. „Витрати” як поняття вперше менш-більш чітко сформульовано у XVII ст. в праці Уільяма Петті (1623-1687 р.р.). В „Трактаті про податки і збори” У. Петті розкриває елементи складу витрат підприємства і публікує закон вартості, а починаючи з ХІХ століття, коли виникла теорія обліку витрат, проблемам їхньої класифікації почали приділяти більше уваги [92].

      В бухгалтерському обліку передбачалось виокремлення обліку затрат і калькуляції собівартості готової продукції (послуг) в окремий об’єкт дослідження облікової проблематики, основна заслуга Курсель-Сенеля (1813-1892 рр.) полягає в розробці вчення про облік затрат і калькуляцію. Структура собівартості включає прямі (особливі) й непрямі (загальні) витрати. Прямі – безпосередньо залежать від кількості готової продукції, а непрямі – від інших чинників пов’язаних з виробництвом.

      Доречність такої класифікації полягає у тому, що продажну ціну за окремими товарами необхідно зменшувати до рівня собівартості, що складається із прямих витрат, адже зберігається можливість компенсації загальних витрат за рахунок незначного збільшення цін на інші товари, але їх не можна продавати за цінами нижче даного рівня [92].

      Вся работа доступна по Ссылке