Робоча сила як економічна категорія: зміст, вартість, ціна, еволюція наукових поглядів
Актуальність розробки проблеми «Робоча сила як економічна категорія: зміст, вартість, ціна» неодноразово підкреслювали українські вчені. А.Гриценко зазначає, що «саме сучасна економічна ситуація надає об’єктивну можливість теоретичного руху не тільки вшир, а й углиб, до глибшого пізнання таких фундаментальних економічних категорій, як гроші, вартість, багатство тощо» [1, с.14].
Якщо під робочою силою марксисти розуміли лише здатність людини до праці, що проявляється нею у виробництві товарів і послуг, то ясно, що поки людина виробляє, вона це робить завдяки прояву своїх фізичних і духовних здібностей і як носій цих здібностей завжди володіє робочою силою. Таким чином, робоча сила – це здатність людини до праці, сукупність її фізичних, розумових і моральних якостей, які використовуються в процесі виробництва споживчих вартостей. Функцією робочої сили є праця, а праця – це свідома й доцільна діяльність людей, спрямована на створення життєвих благ. К.Маркс ніколи не пов’язував цю категорію лише з капіталістичним суспільством і говорив про робочу силу виробника патріархальної селянської родини, про робочу силу виробників у соціалістичному суспільстві, тобто робоча сила є позаісторичною категорією в певному, зазначеному вище сенсі. Робоча сила, що реалізується у виробництві, становить необхідний елемент продуктивних сил суспільства.
Якщо залишити осторонь розвиток самої робочої сили як елемента продуктивних сил суспільства, то історично минущим явищем виявиться не робоча сила взагалі, а її економічна форма. Оскільки робоча сила – це елемент продуктивних сил суспільства, то її економічна форма (як і всіх інших складових частин продуктивних сил) являє собою вираження тих виробничих відносин між людьми, в яких існують і приводяться в рух ці продуктивні сили. Однак, на відміну від інших складових продуктивних сил робоча сила не просто відображає існуючі виробничі відносини, вона є суб’єктом виробничих відносин і втілена в живій людині. Таким чином, сама робоча сила здобуває економічну форму, що є відбиттям рівня розвитку продуктивних сил і відносин, у які вступає працівник з іншими агентами виробництва.
Які ж відносини виражаються категорією «робоча сила», складаючи її економічну форму? На нашу думку, це насамперед відносини із приводу відтворення робочої сили або відносини, в які вступають люди у зв’язку з формуванням і розвитком здатності людини до праці, відновленням витрачених у процесі праці фізичних і духовних сил. Відтворення робочої сили – це безперервне відновлення й підтримка фізичних і розумових здібностей людини як носія робочої сили, постійне підвищення її професійно-кваліфікаційного й освітнього рівня, розвиток її біологічного, духовного й соціального елементів.
