Передумови та фактори впливу на зміни якості робочої сили в умовах ринкової трансформації

     

      У зв’язку з переходом економіки України і інших країн СНД до ринкових відносин трансформується розуміння ролі людини в ній і її значення бачиться превалюючим щодо місця техніки, технології у виробничому процесі. Саме люди, їхній досвід і знання є вирішальною передумовою формування стратегії виживання підприємств, корпорацій, компаній, фірм у жорстких умовах ринку. Ця тенденція набуває найбільш ясних обріїв при переході від індустріального до постіндустріального інформаційного суспільства, де одним із важливих напрямів забезпечення економічної та соціальної стабільності країни є підвищення конкурентоспроможності робочої сили. Посилення ролі творчої людини у виробництві обумовлює нарощення попиту на інтелектуальну, креативну працю, на висококваліфікованих працівників зі схильністю до постійного навчання, засвоєння та інтерпретації нового [68, с.4]. У постіндустріальному суспільстві в умовах становлення економіки знань особливо цінується наявність у працівників інтелектуального капіталу – не просто накопичення нових знань та навичок у процесі трудової діяльності, а вміння їх творчо застосувати. Причому йдеться не тільки про окремих працівників, а про трудові колективи загалом, бо пріоритетними факторами зростання продуктивності сучасного підприємства стають інтелектуальні ресурси. У трансформаційній економіці продуктивні сили виходять на такий рівень розвитку, при якому їхня еволюція стає можливою саме в умовах глобальних змін у соціально-трудовій сфері. До робочої сили пред’являються зовсім нові вимоги, бо добробут держави та перспективи її сталого економічного розвитку залежать перш за все від людини з її здатністю до соціальної взаємодії, навчання, та продуктивної праці. Про особливості попиту та пропозиції робочої сили ідеться у статті автора дисертації [96]. Відбувається активне з’єднання робочої сили й робочих місць, яке супроводжує включення в інноваційний процес творчого потенціалу працівників, підготовка й перепідготовка, безперервна освіта кадрів, розв’язання проблем соціального захисту. Як підкреслюють О.Грішнова та Н.Полив’яна, «інновації виступають концентрованим вираженням та наслідком зростання ролі нематеріальних чинників розвитку, серед яких – освіта, здібності, кваліфікація, трудові навички та вміння, мотивація, здоров’я, особистісні якості працівників, що визначають якість людського капіталу» [97, с.37]. Очевидним стає процес трансформації індивідуальних якостей людини у реальну продуктивну силу суспільства, що є теоретичною основою появи й бурхливого розвитку теорій «гуманізації», «суб’єктивізації», «олюднення» виробництва.

      У стабільних західних суспільствах в останні десятиліття основний акцент робиться на формуванні, розвитку й використанні висококонкурентної робочої сили, яка характеризується здоровою фізіологічною субстанцією й професійно-кваліфікаційними кондиціями. Також цінується індивідуальний, творчий, нестандартний підхід у розв’язанні поставлених завдань, тому що «звільнення» людини від жорстких рамок формалізованої дисципліни своїм результатом має підвищення віддачі при виконанні функціональних обов’язків, що реально проявляється в збільшенні ефективності виробництва. На Заході однією із важливих складових політики інтелектуалізації трудової діяльності є принцип залежності заробітної плати від рівня освіти і кваліфікації [98, с.49].

      Термін «якість робочої сили» у звичному вже розумінні став вживаним у 70-і – 80-і роки ХХ століття. Можливо тому, що у К.Маркса в чистому вигляді немає згадувань про якість робочої сили, економічна наука, затиснута в рамки марксистських догм, легких до ідеологічних послаблень останніх десятиліть, не могла адекватно реагувати на прогресивні зміни і виробляти відповідний термінологічний апарат. Вітчизняна економічна думка, утиснута у тверді ідеологічні рамки, все ж не могла не фіксувати змін, що відбуваються в економіці, і реагувала на світові тенденції трансформації трудових відносин і місце людини в них.

      Поява категорії «якість робочої сили» та її використання дозволило не відставати радянській економічній науці від світової. У радянських і пострадянських економічних дослідженнях досить детально розроблене питання про якість праці, але питання, пов’язані з якістю робочої сили, що, як показує практика, стають визначальними, розглядалися лише стосовно до якості праці, як її фактор. Але якщо побудувати логічний ланцюжок, то її першою ланкою має стати якість робочої сили як передумова, що обумовлює подальший рух до якісної праці. Однак зараз, коли глобалізація та ринкова економіка відчутно трансформують рівень життя основної маси українського населення, питання про якість робочої сили як про вирішальний фактор економічних перетворень стає важливою складовою праць українських та економістів з інших країн СНД. Так, третій розділ навчального посібника «Управління трудовим потенціалом» [99] присвячено формуванню якості трудового потенціалу.

      Вся работа доступна по Ссылке