Формування та розвиток робочої сили у ринковій економіці
Перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки активізує ряд соціально-економічних проблем, таких як формування, розвиток, особливості попиту, пропозиції робочої сили, національного ринку праці, становлення ринкової моделі зайнятості. Так, А.Гриценко, спираючись на всю історію економічної думки й аналіз сучасної ситуації, намітив підходи до поглиблення розуміння закономірностей руху сучасних ринкових форм [1].
Динамічний розвиток висококонкурентної економіки вимагає формування конкурентоспроможної робочої сили та ефективних соціально-трудових відносин. Т.Костишина підкреслює: «Це пов’язано з тим, що в умовах ринкової трансформації економіки найсуттєвіші перетворення відбуваються насамперед у соціально-трудовій сфері» [124, с.21].
Але, на жаль, становлення ринкової економіки в Україні відбувається повільно внаслідок недостатньо сформованої законодавчої бази, труднощів трансформації адміністративно-планової системи в ринкову, намагання певної частини суспільства гальмувати соціально-ринкові перетворення. Тому суб’єкти економічної системи, що перебуває у перехідному стані, втрачають ідентичність самим собі. Як вважає О.Яременко, «абстрактно-теоретично можна подати процес інституціональної трансформації державно-соціалістичної системи як набір трьох послідовних станів: І, ІІ, ІІІ. Стан І – це система державного соціалізму з безпосередньо-суспільною (або тоталітарно-державною – залежно від політичних уподобань) серцевиною, блоком соціалістичних товарних відносин та блоком реліктів – пережитків минулого (егоїзм, споживацтво, націоналізм тощо). Стан ІІ – це соціальне ринкове господарство, в основі якого лежить громадянське суспільство та ринкова економіка, що доповнюється продуманим державним регулюванням неринкових блоків та проблем; крім того, стан ІІІ неминуче буде містити і реліктовий блок («пережитки соціалізму») – діяльність і вплив інституціональних залишків державного соціалізму» [55, с.16-17].
Вся работа доступна по Ссылке
