Неформальні норми функціонування фінансового ринку в умовах глобалізації

     

      Зазвичай склад неформальних інститутів обмежується певною сукупністю неписаних правил та норм поведінки та взаємодії економічних суб’єктів. Ця традиція була започаткована Д. Нортом. Але у сучасних умовах обмежуватись цим підходом не можна, рівним чином як не можна вважати будь-який перелік неформальних інститутів вичерпним. Зокрема, В. Липов не обмежує склад неформальних інститутів неписаними нормами поведінки, а додає до них також обряди, ритуали, традиції, ролі [68, с. 870; 100] При цьому ми виходимо з того, що в реальному житті існує безліч механізмів впорядкування людських комунікацій, в тому числі економічних комунікацій, і далеко не завжди ці механізми є доступними для безпосереднього спостереження або, тим більше, вимірювання. Ми вважаємо, що будь-який феномен суспільного життя, який має потенціал упорядкування людських комунікацій і при цьому не є формалізованим, може претендувати на роль неформального інституту. З огляду на це, до неформальних інститутів можна віднести уявлення, традиції, звичаї, забобони, міфи, зразки поведінки, психологічні типи особистості тощо.1

      Деякі неформальні інститути мають «наскрізний» характер. Наприклад, релігія може розглядатись як неформальний інститут, який до того ж має економічне забарвлення (приміром, іслам відрізняється тим, що він забороняє застосування відсотка) і реалізується через інші інститути (такі як уявлення, міфи, традиції тощо). В будь-якому випадку не варто механічно зводити неформальні інститути до сукупності певних правил, хоча, у кінцевому рахунку, ці правила завжди можна виділити після аналізу відповідного інститу- ____________________ 1 Деякі з них розглядаються у підрозділі 2.4 цієї роботи.

      ту. З огляду на це до неформальних інститутів слід віднести тіньову економіку, корупцію, хабар тощо. У подальшому дослідженні ми, спираючись на найбільш загальне трактування неформальних інститутів, розглянемо ті з них, які, на нашу думку, справляють найбільш суттєвий вплив на розвиток фінансового ринку.

      При дослідженні фінансових ринків науковці зазвичай оминали розкриття ролі неформальних інститутів, хоча зазвичай дослідники трансформаційної економіки підкреслюють тісну взаємодію формальних та неформальних інститутів [див., наприклад: 239]. Можливо, так відбувалось тому, що на цих ринках традиційно переважали та переважають формальні інститути. Сучасний фінансовий ринок – як банківський так і не банківський – характеризується щільним регуляторним впливом з боку держави, тому нерідко здається, що неформальні механізми тут, якщо і діють, то виключно як такі, що підпорядковані формальним правилам і не здатні набувати самодостатнього характеру.

      Але світова фінансова криза 2008 р. продемонструвала обмеженість такого погляду та стимулювала поглиблений інтерес до дослідження саме неформальних інститутів, які діють на фінансовому ринку.

      Переважна увага при цьому приділяється реалізації неформальних інститутів у банківському сегменті фінансового ринку. Цьому присвячені, зокрема, праці А. Гриценка [68, с. 681-699], Ю. Прозорова [68, с. 678-680] та інших авторів.

      Так, Ю. Прозоров відзначає, що у банківській діяльності певне місце займають банківські правила та звичаї. Вони не закріплюються на рівні правового акту і пов’язані з прагненням банку забезпечити інтереси своїх клієнтів. Ці правила зазвичай називаються стандартами банківської діяльності та передбачають мінімальний перелік та вимоги щодо якості фінансових послуг, які стосуються усіх банків відповідної країни. Ю. Прозоров зазначає 5 умов для визнання неформального правила або звичая необхідніми для застосування: його сталий характер та визначеність, широта застосування, обмеженість сфери застосування, відсутність законодавчого аналога, відповідність моральним засадам суспільства [68, с. 678-679]. На жаль, в Україні подібних неформальних стандартів поки що немає.

      Окрім національних неформальних правил ведення банківської діяльності, існують міжнародні стандарти. В цілому позитивна роль цих неформальних інститутів полягає в тому, що вони, доповнюючи формальні правила та заповнюючи прогалини формального регулювання, сприяють оптимізації взаємодії економічних суб’єктів на банківському ринку.

      Традиційні уявлення щодо безумовно позитивної ролі неформальних інститутів потребують суттєвої корекції. На користь цього твердження говорить те, що далеко не у всіх країнах, де ринкові інститути затвердились природним шляхом, було забезпечене економічне процвітання, а в багатьох країнах, де ці інститути запроваджувались в процесі ринкової трансформації економіки, вони були настільки модифіковані і навіть спотворені місцевим інституційним середовищем з його сукупністю неформальних інститутів, що переродились на мутантні утворення, які мало схожі на свої аналоги у розвинених країнах.

      Вся работа доступна по Ссылке