Формування ментальних моделей фінансової поведінки економічних суб’єктів
Світова фінансова криза стала потужним стимулятором активізації досліджень психологічних чинників розвитку фінансових ринків. Панування неокласичної парадигми, в межах якої основним економічним агентом вважалась «економічна людина» (тобто, суб’єкт, що мислить раціонально, максимізуючи свою корисність, та ніколи не помиляється), відійшло у минуле. Фінансові ринки стали наочним прикладом масового прийняття економічними суб’єктами помилкових (випадково або цілком свідомо) рішень на всіх рівнях, що, у кінцевому підсумку, внесло вагомий внесок у розгортання цієї кризи.
Так само, якщо розглядати проблематику перетворень в колишніх «соціалістичних» країнах, первинна модель перетворень, що були нав’язані цим країнам міжнародними фінансовими інститутами, базувалась на так званому Вашингтонському консенсусі, складовими частинами якого стали лібералізація, макростабілізація і приватизація. Згодом негативні результати реалізації відповідних рекомендацій було віднесено на рахунок того, що їхні автори мало уваги приділили економічним інститутам. Прихильники неоінституціонального підходу надавали перевагу інститутам, які формуються хоча і не автоматично, але в цілому слідують за логікою розвитку вільного ринку. Інші прихильники інституційної методології, навпаки, наголошували на тому, що самі по собі ці універсальні інститути, що демонструють свою успішність у розвиненій ринковій економіці, не можуть успішно працювати, будучи перенесені в інше соціально-культурне середовище.
Тому в останні роки все більше уваги стало приділятися економічній культурі, цінностям, ментальності, етиці тощо. Кінець кінцем потреба у дослідженні механізмів формування ментальних моделей отримала сильні стимули до інтенсивної розробки – з одного боку, під ударами світової
фінансової кризи, а з другого боку – як реакція на неспроможність ринкового фундаменталізму в країнах з трансформаційною економікою.
У сучасній науковій літературі ведуться активні дослідження з цих питань. При цьому обговорюються як загальні питання економічної психології, так і спеціальні проблеми, пов’язані з поведінкою економічних суб’єктів на фінансовому ринку. Цим питанням присвячені праці таких авторів, як В. Автономов [3], А. Белянин [3], А. Гринспен [45], О. Гриценко [68, с. 813-818], С. Делавінья [54-56], Ш. Доу [60], М. Іващенко [71, с. 106-126], А. Несветайлова [122], М. Олійник [71, с. 92-105], Ю. Ольсевич [135-137], Н. Рудик [170], В. Соболєв [71, с. 92-105], Дж. Сорос [190], М. Сторчевой [194], Дж. Тетт [254] та інші. Зазначимо, що багато аспектів цієї проблеми вимагають детального аналізу та емпіричних досліджень, оскільки мотиви людської поведінки є не до кінця зрозумілими, і тому висновки з багатьох питань часто носять характер наукових гіпотез, які мають бути належним чином верифіковані.
Вихідним пунктом аналізу фінансової поведінки економічних суб’єктів має бути, на нашу думку, побудова моделі людини, яка б адекватно описувала цю поведінку, в тому числі співвідношення раціональних та ірраціональних елементів у мисленні та його вплив на прийняття економічних і фінансових рішень. Ми розділяємо підходи тих дослідників, які розглядають людину як єдність біологічних та соціальних характеристик, що відображують історичний процес її соціалізації при збереженні впливу підсвідомих механізмів, що впливають на її рішення, вчинки та, згодом, поведінку у відповідній сфері її діяльності.
В цьому плані являє безумовний інтерес трьохрівнева модель людини, запропонована нещодавно М. Сторчевим [194]. Відповідно до цього підходу, діяльність та поведінка людини регулюється трьома складовими – інстинктами, культурою та інтелектом. Інстинкти людини є базовими її характеристиками, що задаються на генетичному рівні та підсвідомо формують цілі та обмеження на шляху їх досягнення. Цей процес здійснюється в ході тривалої природної еволюції і є формою раціонального вибору поза усвідомленням людини. На цьому рівні людину мають вивчати психологія та біологія.
Над інстинктивним рівнем знаходиться культурний, функціями якого є доповнення інстинктів, їх посилення або блокування. Головним завданням культури є виправлення недоліків генетичного рівня. Цей рівень формується в процесі соціалізації людини та має вивчатись соціологією.
Нарешті, найвищим рівнем є інтелектуальний. Саме завдяки наявності інтелекту людина має можливість робити свідомий вибір. В кінцевому підсумку, урахування наявності цих доволі різних рівнів у їх єдності та взаємодії призводить М. Сторчевого до висновку про те, що головною метою людини є не максимізація корисності, а виживання. Під цю мету у свідомості формуються відповідні ментальні програми, сукупність яких (знов-таки у своєму взаємопереплетінні) формує той чи інший психічний (психологічний) тип особи. Дослідник виділяє 15 таких базових програм – чесність, страх, жадібність, любов, дружба, альтруїзм по відношенню до чужих, патріотизм, психопатія (відкидання альтруїзму), почуття прекрасного, ненависть, мстивість, образливість, щастя, почуття обов’язку, релігійне почуття.
Аналізуючи цей підхід, варто зазначити, що усі його складові не викликають заперечень, оскільки базуються на реальних підвалинах життєдіяльності усіх людей. Можна сперечатись щодо кількості та складу наведених вище ментальних програм, але неможливо відкидати того, що всі вони так чи інакше представлені у мисленні людини і, у кінцевому рахунку, якщо не повністю, але у значній мірі визначають її мотивацію, у тому числі економічну. Наприклад, той факт, що у США у сучасних умовах близько 2% ВВП витрачається на благодійність, не можна задовільно пояснити спираючись на модель раціональної людини, а з урахуванням наявності відповідної ментальної програми – цілком можливо.
Вся работа доступна по Ссылке
