Українське декоративно-прикладне мистецтво як засіб виховання естетичних смаків
Педагогічна наука визнає важливе виховне значення народної творчості, що зацікавлює студентів і сприяє розвитку їхніх естетичних смаків. В умовах суспільних змін естетичні уявлення ускладнюються, набувають нового характеру, але звернення у педагогічній практиці до зразків національної культури, на прикладі народного декоративно-прикладного мистецтва, має особливу значущість у процесі виховання естетичних смаків у студентів, бо його твори являють вивірену роками конкретно-почуттєву образність, наочність, яскравість і виразність.
Народна творчість – це історична основа, на якій розвивалася і розвивається світова культура, одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності [112]. Народне мистецтво – це творча, історична, художня система, що розвивається через спадковість традицій і колективність, яка визначається родовою сутністю. Б. Тимків, зазначає, «що суть родового становить духовну цінність для народу й зазначає три аспекти родової сутності: природний, національний, досвід шкіл народної майстерності» [225, с. 7].
Перший аспект зумовлений первісним зв’язком людини з природою. Поетизація природного спирається на міфопоетичні образи й на місцеві природні матеріали (дерево, глина тощо). Другий аспект відображає національний життєвий досвід народу. Національний аспект підтримується стійкістю образів народного мистецтва, які набувають типізованого характеру. В цьому виявляється тісний зв’язок національного аспекту з етнічним. Третій аспект відображає колективну основу і водночас виявляє індивідуалізацію до загального. Заклади освіти є носієм і виразником колективного, тому що визначальні фактори – це етнокультурні й етноестетичні особливості народу. Школа як представник колективного досвіду одночасно його й індивідуалізує. Взаємодія колективного та індивідуального визначає функціонування народного мистецтва як творчості, що постійно відтворює свою родову сутність.
Характерними ознаками народного мистецтва є традиція та образність. Через традицію народного мистецтва виражається національний характер, менталітет – це те, що передається з покоління в покоління, і є ознакою кожного культурного народу. Образна система народного мистецтва характеризує тісний зв’язок з природою, мисленням. У народному мистецтві знаходить відображення все те, що найдорожче та найцінніше для народу. Впродовж багатьох років повторюються теми та мотиви, зі зміною яких художній образ не втрачає естетичної цінності й неповторного колориту [225]. Ці образи можна побачити в орнаментах, символах, кольорах, які втілюють етнічну духовну пам’ять українського народу.
Духовна пам’ять українського народу нагадує, якщо хлопець або дівчина не вміють складати пісень, співати, танцювати, малювати і т. ін., то вони не зможуть породити і виховати справжню людину [81, с 163].
Вся работа доступна по Ссылке
