Виховання почуття національної ідентичності старшокласників засобами природоохоронної діяльності в позаурочний час

     

      Виховання почуття національної ідентичності у підростаючого покоління в Канаді здійснюється не тільки в класі, а й поза його межами. Традиційний шкільний колектив, основним структурним компонентом якого є клас, не може забезпечити умови для опанування учнями на уроці всього багатства соціального досвіду, усунути ізоляцію між класами і різними віковими групами, позбавити внутрішні колективні відносини одноманітності й обмеженості. Педагогічна громадськість Канади розглядає виховання почуття національної ідентичності старшокласників як одне з найактуальніших питань. При цьому природоохоронна діяльність виступає пріоритетним засобом позашкільних форм виховання. “Виводити учнів за межі школи, на думку канадського педагога Е. Форана, є кращим способом відродження досвіду спілкування з природою, який останнім часом було замінено сучасними технологіями, що стають способом життя, навчання, пізнання школярів” [120]. Слушним, у зв’язку з висловленою сентенцією, є зауваження Г. Сміта, який стверджує, що сучасні учні ізольовані та відокремлені межами класів, потоків, школами, системами освіти один від одного та від живої природи. Вони не мають тривалого фізичного, духовного та емоційного контакту з навколишнім середовищем [283]. Проблему становить те, що майже всі знання про природне середовище, котрі учні отримують під час навчання, мають трансформовану форму у вигляді підручників, інтерактивних сайтів, відеофільмів тощо [284]. Технічні розробки, продовжує свою думку Г. Сміт, сприяють подальшому відокремленню учнів від природи, замість того, щоб залучати дітей до спілкування з оточуючим середовищем. У шкільних підручниках природа подається як абстраговане від реального життя середовище, що відчужує учнів від нього, зводячи таким чином виховання почуття національної ідентичності засобами природи до формалізму [284]. Відповідно формалізується й підготовка учнів до природоохоронної діяльності, оскільки вона в межах класно-урочних занять має переважно теоретичний характер. У той же час позаурочні заняття надають учневі більшої свободи вибору, можливість розпоряджатися вільним часом, задовольняти свої пізнавальні інтереси, розвивати нахили і здібності, реалізовувати отримані знання і досвід у практичній роботі з охорони природи. Тому позакласна й позашкільна робота з її різноманітністю форм організації занять має значний потенціал досягнення мети виховання у підростаючого покоління почуття національної ідентичності засобами природоохоронної діяльності. Позаурочна діяльність, яка традиційно розподіляється на позакласну та позашкільну, більшою мірою пов’язана з місцевими соціальними й екологічними умовами, що обумовлюють якість життя громади, частиною якої є самі школярі [141].

      Вся работа доступна по Ссылке