Загальна характеристика та особливості правового регулювання електронної комерції в Україні

     

      Незважаючи на низькі показники інформатизації в Україні, електронна комерція розвивається швидкими темпами та залучає в цей процес нових суб’єктів, перетворюючись поступово на специфічний вид суспільних відносин, де учасниками є покупець, продавець, а в окремих випадках держава. Крім того, електронна комерція є основою виникнення та функціонування системи електронних платежів. А тому розуміння поняття електронної комерції є необхідним і важливим фактором для формування нормального мікроклімату суспільних відносин у сфері її функціонування, і в подальшому відіграватиме провідну роль при визначенні предмета правового регулювання відповідних суспільних відносин.

      Відповідно до результатів дослідження, проведеного Групою економічного та фінансового законодавства, у Європейському Союзі під електронною комерцією розуміють будь-який вид угод, при яких взаємодія сторін здійснюється електронним способом замість фізичного обміну або безпосереднього контакту. Однак, на думку дослідників, таке визначення, хоча і є точним, але не відображає революційного духу електронної комерції, породженого виникненням нових технологій і, головне, докорінних змін у способах ведення бізнесу [138].

      І. І. Свидрук вважає, що електронна комерція як спосіб роботи з клієнтами не просто розширила такі традиційні можливості поширення інформації, як друкована та телевізійна реклама, але й забезпечила двостороннє спілкування з клієнтом на відстані – в реальному режимі. На її думку, електронна комерція – це термін, що означає використання Інтернету для проведення комерційних операцій між підприємствами або між підприємством і споживачами [176, с. 128]. Водночас А. В. Чучковська у своїй публікації, присвяченій окремим проблемам правового регулювання електронної комерції, відзначила, що під цим поняттям часто розуміють торгівлю через Інтернет за допомогою комп’ютерів покупця та продавця. Також поширеним є визначення електронної комерції як торговельної діяльності, яка має основною метою отримання прибутку, та ґрунтується на комплексній автоматизації комерційного циклу за рахунок використання засобів обчислювальної техніки. Важливо підкреслити, що поширеним є також тлумачення електронної комерції як укладення шляхом обміну електронними документами угод (але не обмежуючись ними): купівлі-продажу, поставки, угоди про розподіл продукції, страхування, банківських послуг, транспортні послуги та ряд інших [205, с. 111].

      Схожу думку висловили у своїй статті Я. О. Задвірний та А. Б. Орловська, відзначивши, що на сьогодні існує багато визначень електронної комерції. Проте однозначного поняття, яке б розкривало сутність та охоплювало різні сфери ділової активності в Інтернет, та процесів, якими вона супроводжується, немає [63, с. 70].

      Я. О. Задвірний та А. Б. Орловська вважають, що у широкому розумінні електронна комерція визначається як ведення бізнесу в глобальних мережах, вузьке – як торгівля через Інтернет, при цьому вивчення поняття електронної комерції, як форми ведення бізнесу дозволило запропонувати авторам своє визначення.

      Вся работа доступна по Ссылке