Ціннісне ставлення до здоров’я – складовий компонент духовного розвитку учнів загальноосвітньої та спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для сліпих і слабозорих дітей

     

      Шлях до Європейської та світової інтеграції, обраний Україною, зумовлює необхідність інтенсивних змін в усіх галузях суспільного життя. Ці зміни зумовлені багатьма чинниками, серед яких домінантне місце посідають трансформаційні зміни в соціальній сфері та формування нових цілей у вихованні та освіті. У зв’язку з цим роль школи як соціального інституту суспільства набуває особливої значущості в становленні й розвитку особистості, збереження й удосконалення її здоров’я, визначення її життєвих пріоритетів, ціннісних орієнтацій та окресленні плану на майбутнє [6; 27; 32; 69; 279].

      Проблема збереження й удосконалення здоров’я дитини, учнів, які мають особливі психофізичні потреби впродовж навчання в загальних і спеціальних навчальних закладах, є стратегічною для держави, для національної системи освіти [32; 33; 69; 75; 280].

      Концепція збереження та вдосконалення здоров’я дітей і підлітків, формування в них ціннісного ставлення до здоров’я як духовно-соціальної категорії, духовного й соматичного надбання є основним лейтмотивом освітньої політики в демократичному суспільстві. Політика такого змісту закладає підґрунтя для ефективного формування фізичних, психічних, соціальних компонентів особистісно орієнтованої ціннісної моделі особистості учнів [274; 280; 284]. З цієї позиції, за науковим твердженням Г. Абрамова, Р. Азаряна, Г. Апанасенка, В. Асєєва, І. Беха, В. Григоренка, В. Шахненка, Г. Шевченко, надзвичайно важливим є отримання об’єктивної інформації, знань з психолого-педагогічної проблеми виховання в учнів різної соціально-педагогічної категорії ціннісного ставлення до здоров’я на рівні окремих навчальних закладів і, у першу чергу, спеціальних загальноосвітніх шкіл для сліпих та слабозорих дітей, які в кількісному відношенні становлять одну з найбільших груп дітей з особливими психофізичними потребами [1; 6; 15; 17; 33; 75; 282].

      Вирішення цієї наукової й соціальної проблеми дає вагому підставу для розробки ефективних інноваційних виховних, освітніх, корекційно-реабілітаційних програм, технологій, організаційно-педагогічних умов, спрямованих на виховання у дітей і підлітків у нормі й з особливими психофізичними потребами ціннісного ставлення до свого здоров’я, культури здорового способу життя, основою яких є передача достовірної соціально значущої інформації молоді через довірче й толерантне спілкування на рівних, яке забезпечує ефективну її інтеграцію в сучасні суспільні відносини [33; 73; 181; 287].

      Вся работа доступна по Ссылке