Педагогічна, психологічна та медико-біологічна характеристика учнів із вадами зору в системі фізичної й соціальної реабілітації

     

      Теоретичні засади, організаційно-педагогічні умови практичної реалізації особистісно орієнтованого підходу до формування особистості учнів із вадами зору, які навчаються в спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах I – III ступенів, зумовлюють необхідність постійної опори фахівців на об’єктивні знання й оперативну інформацію щодо індивідуальних характеристик та психологічного, медико-біологічного стану, можливостей означених учнів [32; 33; 35; 75; 95; 286].

      У зв’язку з цим методологічним положенням ми розпочинаємо систематизацію знань, наукових даних, корекційно-виховних і реабілітаційних досягнень, які характеризують особистість учнів із вадами зору в аспекті виховання в них ціннісного ставлення до здоров’я як до духовно-соціальної цінності.

      За даними Всесвітньої організації збереження здоров’я у світі нараховується більше 35 мільйонів людей з порушенням зору, у Росії цей показник сягає 300 тисяч, при цьому Л. Шапкова наводить дані, що ситуація поширення патології зору в діахронному аспекті погіршується [275, с. 38].

      Щодо України точні статистичні дані відсутні, але Б. Шеремет наголошує на тому, що кількість осіб із вадами зору постійно зростає. Ця негативна тенденція, за даними М. Котлярова, В. Самойловича, Б. Шеремета, знаходиться в межах 60 – 85 тисяч і дорослих, і дітей і підлітків [138; 212; 287].

      За науковими даними Е. Аветисова, Р. Азаряна, М. Котлярова, Б. Сермєєва, Є. Синьової, Б. Шеремета, найбільш поширеними серед дітей і підлітків є такі порушення зору: короткозорість (міопія), далекозорість (гіперметропія), астигматизм, ністагм, катаракта, глаукома, ретролентальна фіброплазія [2; 5; 138; 220; 224; 287].

      Далекозорість характеризується тим, що фокус паралельних променів після їх переломлення в оці знаходиться за сітчаткою. Існує три ступені цієї патології зору: слабкий ступінь – до 3D; середній ступінь – від 3 до 6D; високий ступінь – більше 6D. Далекозорість у дітей і підлітків не супроводжується органічними порушеннями дна ока, вони не мають обмежень відносно фізичної культури, сімейно-побутової й навчальної діяльності й у спеціальній школі-інтернаті, і в сім’ї [2; 4; 84; 85; 95; 97; 107; 126].

      Короткозорість характеризується недостатнім рівнем сили переломлення ока, результатом якого є погане сприйняття окремих предметів, дій, того, що написано на дошці в класі. Зорові можливості дітей і підлітків з міопією підрозділяються на три ступені: слабкий ступінь – до 3D; середній – від 3D до 5D; високий – більше 5D. Високий ступінь міопії супроводжується відокремленням сітчатки ока, при цьому протипоказані фізичні навантаження великої потужності, стрибки, різкі зміни положення тіла, статичні напруження [3; 84; 99; 107; 111; 112; 163; 166; 183].

      Астигматизм є патологією зору, коли в одному оці інтегруються різні види рефракцій або різних рівнів рефракції одного виду. Симптоми астигматизму такі: виражені ознаки зорової втоми; головний біль; блефарокон’юктиви; хронічні запалення ока. Фахівці виділяють три ступені астигматизму: слабкий ступінь – до 3D; середній – від 3D до 6D; високий – більше 7D. Для дітей і підлітків з цією патологією зору у фізичному вихованні, навчально-виховній роботі, сімейно-побутовій і трудовій діяльності обмежень не існує [5; 46; 50; 60; 76; 100; 143].

      Вся работа доступна по Ссылке