Структурування інтерактивного освітньо-виховного й корекційно-реабілітаційного середовища учнів із вадами зору як організаційно-педагогічна умова виховання ціннісного ставлення до здоров’я

     

      Починаючи розробку та наукове обґрунтування другої організаційної та педагогічної умови з означеної проблеми дослідження, ми вважали за доцільне звернути увагу на те, що учні мають певні проблеми в спілкуванні з однолітками, педагогами, старшими, батьками. Результати попередніх досліджень свідчать, що більшість учнів цієї нозології мають негативний психоемоційний тип діяльності (поведінки), якому притаманні ознаки ускладнення у сфері спілкування (див. підрозділ 1.3).

      Ряд відомих учених у цьому аспекті аргументовано стверджують (Е. Аветісов, Р. Азарян, В. Григоренко, Є. Синьова, Б. Шеремет, A. Sorsby), що наслідком порушення функцій зорового аналізатора в дітей і підлітків обмежується рухова активність (сенсорна депривація), яка провокує пасивну стратегію поведінки, діяльності, спілкування. Психоемоційний стан, що виникає в ситуації сенсорної депривації дітей цієї нозології є потужним гальмом ефективності їх навчально-виховної й корекційно-реабілітаційної діяльності [2; 4; 76; 223; 286; 299]. У зв’язку з цим положенням такі науковці, як І. Бех, В. Григоренко, М. Кларін, В. Липа, В. Матвєєв у своїх працях доводять, що в цій психолого-педагогічній ситуації найбільш ефективною формою організації системи ФСР учнів із вадами зору є реалізація їх „суб’єкт-суб’єктних” взаємодій у структурі навчально-виховного й корекційно-реабілітаційного процесів [33; 73; 124; 150; 163]. Інтерактивний підхід, за науковою позицією І. Беха, В. Горащука, В. Григоренка, Г. Шевченко, забезпечує оптимальні умови реалізації особистісно орієнтованого підходу до формування особистості, її інтеграції в соціальні відносини суспільства, цей підхід адаптує дітей і підлітків до різноманітних ситуацій викликів, ускладнень, які обов’язково виникають у системі відносин: „учень → учні навчальної групи”, „навчальна група → учень”, „учень → педагог”, „учень → учень” [32; 33; 69; 76; 280].

      У процесі нашого дослідження розробка другої організаційно-педагогічної умови виховання в учнів із вадами зору ціннісного ставлення до свого здоров’я, особистісно орієнтований підхід до виховання цього явища в умовах освітньо-виховної й корекційно-реабілітаційної системи спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для сліпих та слабозорих дітей I – III ступенів розглянуто як вихідну педагогічно концепцію нової парадигми освіти, виховання особистості. Сутність цього підходу сформульовано, спираючись на фундаментальні наукові праці К. Баханова, І. Беха, В. Григоренка, які обґрунтували теоретичні й технологічні аспекти „суб’єкт-суб’єктних” взаємин учасників навчально-виховного й корекційно-реабілітаційного процесів учнів [28; 32; 33; 73]. Таким чином, особистісно орієнтоване корекційне навчання, виховання, соціальна реабілітація, духовний і морально-вольовий розвиток учнів із вадами зору ми в процесі дослідження організовували на підґрунті глибокої поваги до особистості учня цієї нозології, ураховуючи діагностично встановлені особливості індивідуального фізичного, психічного, духовно-соціального його розвитку. Такий підхід забезпечує в системі „учень ↔ педагог”, „учень ↔ навчальна група”, „педагог ↔ навчальна група ”, „учень ↔ учень” ставлення до учня із вадами зору як до свідомого й соціально цінного, відповідального суб’єкта навчально-виховної та корекційно-реабілітаційної взаємодії, при цьому кожен учень цієї нозології усвідомлює свою неповторність, гідність, повагу до однолітків, педагогів, дорослих і батьків. Відповідно до цього визначення ми виокремили й систематизували низку найбільш суттєвих ознак особистісно орієнтованого підходу до структурування системи ФСР учнів.

      Вся работа доступна по Ссылке